Кров Амбера: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ні.

У повітрі знову повисла дивна незв'язна музика; вона чомусь здавалася цілком доречною.

— Ходімо, Мерль.

— Ти з'являєшся чи зникаєш? — Запитав я.

— І те, і інше.

— Ти дав мені обіцянку, Люк — відомості в обмін на порятунок твоєї матері, — нагадав я. — Вона у мене тут. У чому полягають відомості?

— Щось, життєво важливе для твого благополуччя? — Повільно перепитав він.

— Ти казав, життєво важливе для безпеки Амбера.

— Ах, ТОЙ секрет.

— Я був би радий почути і інший теж.

— Шкодую. Я продаю тільки один секрет. Який ти вибираєш?

— Безпеку Амбера, — відповів я.

— Далт, — повідомив він.

— Що щодо нього?

— Його матір'ю була Дела Осквернительниця…

— Це я вже знаю.

— … І вона потрапила в полон до Оберона за дев'ять місяців до його народження. Оберон згвалтував її. Ось тому-то Далт так і розсердився на вас, хлопці.

— Лайно собаче, — охарактеризував я.

— Саме так я йому і сказав, коли почув цю історію чорт знає в який раз. А потім взяв і підговорив його пройти Лабіринт на небі.

— І?

— Він пройшов.

— О!

— Я тільки недавно дізнався цю історію, — втрутився Рендом, — від посланого мною в Кашер емісара. Хоча й не знав про те, що він пройшов Лабіринт.

— Якщо вам відомо, то я все ще залишаюся боржником, — повільно, майже засмучено відгукнувся Люк. — Гаразд, ось ще: після цього Далт навідав мене на Відображенні Земля. Саме він і організував наліт на склад, мій склад — вкрав весь запас зброї і спеціальних боєприпасів. А потім підпалив будинок, щоб приховати пограбування. Але я знайшов свідків. Він може заявитися в будь-який час. Хто знає, коли?

— Ще один родич котить в гості, — поскаржився Рендом. — Ну чому я не міг народитися єдиною дитиною?

— Робіть з цим, що хочете, — додав Люк. — Тепер ми квити. Дай мені руку.

— Ти проходиш?

Він засміявся, і весь хол, здавалося, накренився. У повітрі переді мною відкрився отвір, і рука, що з'явилася з нього, схопила мою. Відчувалося, що тут щось не так.

Я спробував було перетягнути його до себе, але замість цього відчув, що мене самого тягнуть до нього. Була присутня божевільна сила, з якою я не міг впоратися, і всесвіт, здавалося, перекрутився, коли вона оволоділа мною, і я знову побачив яскраві перила. На них спочивала взута в чоботи нога Люка.

Десь ззаду почувся голос Рендома, який викрикнув: