Кров Амбера: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Роджер Желязни

КРОВ АМБЕРА

^©   _{http://kompas.co.ua  — україномовна пригодницька література}

Переклад з російської

Роздуми в Кришталевій печері

Вісім років моє життя була відносно спокійним — не рахуючи тридцятого квітня, коли хтось незмінно намагався мене вбити. За винятком цього моя академічна кар'єра з її зосередженістю на кібернетиці просувалася досить добре, і чотири роки роботи в «Гранд Дизайн «принесли мені цінний досвід, дозволивши застосувати отримані знання там, де мені це подобалося, поки я трудився на стороні над власним проектом. У мене був вірний друг в лиці Люка Рейнарда, який працював на ту ж фірму комівояжером. Я плавав на своїй невеликій яхті, регулярно бігаючи підтюпцем…

І все це зникло в те останнє тридцяте квітня, якраз тоді, коли я подумував, що справи підуть на лад. Мій улюблений проект, Колесо-Привид, був завершений; я звільнився з роботи, упакував свої дрібнички і приготувався переправитися в Відображення мало мною вивчені. В місті я затримався тільки тому, що наближався відомий квітневий день, болісно-зачаровуючий, і на цей раз я мав намір з'ясувати, хто стоїть за замахами на моє життя і чому.

Тим ранком під час сніданку з'явився Люк з повідомленням від моєї колишньої подружки Джулії. Її записка свідчила, що вона хоче знову побачитися зі мною. Тому я завернув до неї додому, де виявив її мертвою, цілком очевидно убитою тим же собакоподібних звіром, який потім напав на мене. Я зумів знищити цю тварюку. Швидкий обшук квартири перед тим, як я спішно покинув місце події, виявив тонку колоду дивних гральних карт, які я захопив з собою. Вони занадто походили на Магічні Карти Амбера і Хаосу, щоб такий чаклун, як я, не зацікавився ними.

Так. Я чаклун. Я — Мерлін, син Корвіна з Амбера і Дари з Хаосу, відомий місцевим друзям і знайомим, як Мерль Корі; вдатний, грунтовний, дотепний, спортивний… Хочете знати подробиці — читайте Кастільйоне і лорда Байрона, так як я, до того ж, людина скромна, ненав'язлива і стримана.

Карти виявилися істинно магічними предметами, що виглядало цілком доречно, коли незабаром я дізнався, що Джулія після нашого розриву спілкувалася з окультистом по імені Віктор Мелман. Візит в студію цього джентльмена закінчився його спробою вбити мене ритуальним обсидіановим кинджалом. Я зумів звільнитися від магічного закляття і трохи допитати його перед тим, як місцеві умови і мій ентузіазм привели його до загибелі. Ось вам і ритуальне заклинання…

Від нього я дізнався достатньо, щоб зрозуміти, що він був лише виконавцем. До цієї спробі жертвопринесення його підштовхнув хтось інший; і здавалося цілком можливим, що ця особа інкогніто також у відповіді за смерть Джулії і за мою колекцію пам'ятних днів, припадаючих на тридцяте квітня на протязі восьми років.

Однак у мене не малося досить часу для міркування про цю подію, тому що незабаром після цього мене вкусила (так, вкусила) приваблива руда жінка, яка матеріалізувалася в квартирі Мелмана після моєї короткої телефонної розмови з нею, в якій я спробував прикинутися пораненим Мелманом. Її укус паралізував мене, але перш, ніж він повністю подіяв, я зумів втекти, застосувавши одну з магічних Карт, знайдених в квартирі у Джулії. Карта перенесла мене під погляд Сфінкса, і той дозволив мені прийти в себе, щоб мати можливість пограти в ту дурну гру в загадки, яку так люблять Сфінкси, бо коли ти програєш, вони тебе з'їдають. Можу сказати тільки одне — цей конкретний Сфінкс виявився поганим гравцем.

Так чи інакше, але я повернувся на Відображення Земля, що стало мені рідною домівкою, і виявив, що поки я був відсутній, будинок Мелмана згорів. Я спробував подзвонити Люку, так як домовився пообідати з ним, і дізнався, що він виїхав з мотелю, де зупинявся, залишивши мені повідомлення, яке вказувало, що він відбув у справах в Нью-Мексико, і пояснювало, де він зупинився там. Портьє також передав мені залишене Люком кільце з блакитним каменем, і я захопив його з собою в надії повернути його другові, коли побачуся з ним.

Я вилетів до Нью-Мексико, і, нарешті, наздогнав Люка в Санта-Фе. Поки я очікував його в барі, а він в цей час переодягався для обіду, до мене пристав з питаннями чоловік на ім'я Дан Мартінес, недвозначно натякнувши, що Люк запропонував йому якусь угоду, а він хотів бути впевнений у тому, що Люк надійний партнер і здатний доставити товар. Після обіду ми з Люком поїхали в гори. Мартінес поїхав за нами і відкрив стрілянину, коли ми стояли і милувалися нічними видами. Напевно він вирішив, що Люк не надійний або не здатний зробити те, що обіцяв. А потім сталося щось дуже дивне — Люк назвав мене по імені — моїм справжнім ім'ям, яке я йому не відкривав — і, пом'янувши ім'я мого батька, велів мені сідати в машину і забиратися звідси до чортової матері. Свої доводи він підкріпив пострілами в землю біля моїх ніг. Питання виявилося не підготовленим до обговорення, і тому я відбув. До всього цього він порадив мені знищити ці дивні Карти, які вже одного разу врятували мені життя. А по дорозі в гори я з'ясував, що він знав Віктора Мелмана…

Далеко я не від'їхав. Припаркувавши машину за найближчим поворотом, я повернувся пішки. Люк пропав. Пропало також і тіло Мартінеса. Люк не повернувся в готель ні в ту ніч, ні на наступний день, і тому я виписався і виїхав.

Єдиною людиною, якій я вільно міг довіряти на Землі, був Білл Рот. Білл був адвокатом, жив в штаті Нью-Йорк, і свого часу міцно дружив з моїм батьком. Я попрямував відвідати його і розповів йому свою історію.

Білл ще більше змусив мене задуматися про Люка. Люк, до речі, рослий, рудий, природжений спортсмен надзвичайної сили, і хоча ми багато років були друзями, я (як підказав Білл), майже нічого не знав про його минуле.

Біля будинку Білла крутився сусідський хлопчина на ім'я Джордж Хансен, який ставив дивні питання. Раніше я отримав можливість поговорити по телефону, відповідаючи на схожі запитання. В обох запитуючих здається, викликало інтерес ім'я моєї матері. Я збрехав, природно. Той факт, що моя мати належить до аристократії Двору Хаосу, абсолютно їх не стосувався. Але той, хто дзвонив, розмовляв на мові Амбера, тари, що викликало у мене достатню зацікавленість для пропозиції зустрітися і обмінятися інформацією тим же вечором в барі місцевого заміського клубу.

Але дядько Рендом відкликав мене додому, в Амбер, раніше, — коли ще ми з Біллом прогулювалися. Джордж Хансен, як з'ясувалося, стежив за нами і хотів проскочити зайцем, коли ми вже переміщувалися через Відображення реальності. Не скажу, що йому не пощастило; його ж не запрошували.

Я прихопив Білла з собою, так як не хотів залишати його сам на сам зі настільки дивно ведучим себе суб'єктом.

Від Рендома я дізнався, що інший мій дядько, Каїн, помер від кулі вбивці, і що хтось також намагався вбити дядька Блейза, але зумів лише поранити. Похорони Каїна повинні були відбутися на наступний день.

Я все-таки з'явився тим вечором на побачення в заміський клуб, але мого таємничого співрозмовника ніде не було видно. Однак, вечір не пройшов даром, так як я познайомився з симпатичною леді на ім'я Мег Девлін, і одне призвело до іншого, я провів її додому, і ми вирішили взнати один одного дещо ближче. Потім, в той момент, коли, за моїми поняттями, її думки повино було займати що завгодно, але тільки не це, вона запитала, як звати мою матір. І тому я вирішив, що якого біса, і розповів їй. Лише пізніше мені спало на думку, що саме вона-то і могла бути тією самою людиною, з якою я відправився на зустріч до бару.

Нашу зустріч передчасно перервав дзвінок з вестибюля, зроблений людиною, яка нібито являлася чоловіком Мег. Я вчинив так, як вчинив би будь-який джентльмен. Забрався живіше до бісової матері.

Тітка Фіона, сама чаклунка (але не в тому сенсі, що я) не схвалювала мого побачення. І, очевидно, ще менше схвалювала Люка, тому що після того, як я дещо розповів їй про нього, вона поцікавилася, чи немає у мене його фотографії. Я показав їй витягнуте з гаманця фото, груповий знімок, де був присутній Люк. Я міг би заприсягтися, що вона звідкись знає його, хоча мені вона в цьому не зізналася. І той факт, що вона і її брат Блейз в ту ж ніч зникли з Амбера, здавався більш ніж випадковим збігом.

Після цього темп подій ще більше прискорився. На наступний день, відразу після похоронної служби по Каїнові, була зроблена груба спроба перебитий за допомогою кинутої бомби більшу частину нашого сімейства. Невдаха-вбивця втік. Пізніше Рендома засмутила моя коротка демонстрація Колеса-Примари, мого улюбленого проекту і хобі, мого основного заняття під час чотирьох років роботи в Гранд Дизайні. Колесо-Привид — це… ну, починалося воно як комп'ютер, для роботи якого були потрібні інші закони фізики, ніж засвоєні мною в коледжі. Для цього також було необхідно те, що зазвичай називається магією. Але я знайшов місце, де його можна було спорудити й пустити в хід, і побудував його там. Коли я залишив його, воно все ще самопрограмувалося. Здавалося, Колесо-Привид стало розумним, і, по-моєму, це налякало Рендома. Він наказав мені піти і відключити його. Мені ця ідея не дуже-то сподобалася, але я відправився.

При подорожі по Відображеннях за мною слідували; я піддавався приставанням, погрозам і навіть нападам. Від пожежі мене врятувала одна мила дама, яка пізніше загинула, і була похована мною в озері. Таємничий індивідуум захистив мене від злісних тварюк, і він же врятував мене від своєрідного землетрусу — і виявився він ні ким іншим, як Люком. Він супроводжував мене до останнього бар'єру, до побачення з Колесом-Примарою. Моє творіння було трішки ображено на мене і вигнало нас за допомогою тіньової грози у Відображеннях — штуки, потрапити в яку аж ніяк не забавно, з парасолькою чи без неї. Від таких напастей я врятував себе і друга за допомогою одного з Козирів Смерті, як я охрестив дивні Карти з квартири Джулії.

Закінчилося пригода у блакитній кришталевій печері, куди Люк затягнув мене. Старий добрий Люк. Він заточив мене в ній, заздалегідь подбавши про моїх потреби. Коли він повідомив мені, хто він такий, я зрозумів, що так подіяло на Фіону при вигляді фото — його схожість з своїм батьком. Люк виявився сином Бранда, вбивці і зрадника, який з біса близько підійшов кілька років тому до того, щоб знищити королівство, а заодно з ним і решту всесвіту. На щастя, Каїн убив його до того, як він здійснив свої задуми. Саме Люк, як я тоді дізнався, і вбив Каїна, щоб помститися за смерть батька. (І, як виявилося, звістку про смерть батька він отримав тридцятого квітня і довгі роки мав оригінальну звичку відзначати річницю цієї події.) Як і на Рендома, на нього теж справило враження моє Колесо-Привид, і він повідомив мені, що я буду залишатися його полоненим, так як зможу знадобитися йому на випадок отримання контролю над машиною, яка, як він вважав, виявиться ідеальною зброєю для знищення решти членів сім'ї.

Він відправився провертати цю справу, і я швидко виявив, що мої магічні здібності екрановані якоюсь особливою властивістю цієї печери, так що мені тепер ні з ким поговорити, крім тебе, фракір, а тобі нема кого тут душити…

Але чи не хочеш ти послухати кілька тактів з «Над Веселкою»?