Кров Амбера: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Чого ти не знаєш? Я хочу сказати… Чорт! Що трапилося?

— Я сидів он у тому кріслі, — показав він, — чекаючи, коли ти прокинешся. Мартін сказав мені, що ти тут. Я просто збирався передати, що Рендом хотів побачитися з тобою, коли ти прокинешся.

Я кивнув, і тут же зауважив, що з моєї руки сочиться кров, куди мене вкусила квітка.

— Скільки я проспав?

— Хвилин, напевно, двадцять.

Я скинув ноги на підлогу, сів.

— Так чому ж ти розбудив мене?

— Ти збирався козирнути, — відповів він.

— Козирнути? У сні? Так не буває. Ти впевнений?..

— В даний момент, на жаль, тверезий, — поскаржився він. — У тебе з'явилося райдужне світіння, і ти починав змазуватися по краях і танути. Я відразу ж подумав, що мені краще розбудити тебе і запитати, чи хочеш ти цього насправді? Що ти пив, розчинник для фарб?

— Ні.

— Я спробував його раз на своїй собаці…

— Сни, — пробурчав я, масажуючи скроні так, що в них застукало. — Ось і все. Сни.

— З тих, що можуть бачити й інші люди? На зразок подорожі у світ мрій під дією наркотику?

— Я мав на увазі не це.

— Нам краще поквапитися до Ренді, — і він став розвертатися до дверей.

Я похитав головою.

— Ще ні. Я маю намір просто посидіти тут і зібратися з силами. Щось тут не так.

Коли я глянув на нього, то побачив, що його очі витріщилися, і він вирячився на щось позаду мене. Я обернувся.

Стіна в мене за спиною, здавалося, була ніби відлита з воску і поставлена занадто близько до вогню.

— Схоже, настав час тривог і екскурсій, — зауважив дропп. — На поміч!

І він з криками вибіг з кімнати в коридор.

Трьома секундами пізніше стіна знову зробилася нормальної у всіх відносинах, але я тремтів. Що за чортівня тут відбувається? Чи не зумів Маска накласти на мене закляття, перш ніж я відірвався? Якщо так, то на що воно спрямоване?

Я піднявся на ноги і повільно пішов навколо. Все тепер здавалося на своїх місцях. Я розумів, що все це неспроста, що це аж ніяк не породжена моїми недавніми страхами галюцинація, оскільки дропп теж бачив її. значить, я не збожеволів. Це щось інше, і чим би воно не було, я відчував, що воно все ще таїться поблизу. У повітрі тепер стояла відчутна надприродна ясність, і всі предмети в ній здавалися надзвичайно чіткими.

Я швидко обійшов кімнату, не знаючи, що саме шукаю. І тому не дивно, що не знайшов шуканого. Тоді я вийшов у коридор. У чому б не полягала проблема, не могла вона полягатиме в чомусь, що я притягнув з собою? Може, Ясра, негнучка і розфарбована, була троянським конем?

Я попрямував у головний хол. Не встиг я зробити дюжини кроків, як переді мною з'явилися косі грати світла. Я змусив себе йти далі, і вона відступала по мірі мого просування, змінюючи при цьому форму.

— Мерль, пішли! — Пролунав голос Люка. А самого Люка не було ніде видно.

— Куди? — Відгукнувся я, не сповільнюючи кроку.

Жодної відповіді, але грати розділилася посередині, дві її половинки відчинилися переді мною, немов віконниці. Вони відкрили сліпуче світло, і мені подумалося, що в ньому я мигцем побачив кролика. Потім раптово видіння зникло, і єдине, що не дозволяло мені повірити, ніби все знову стало нереальним — це всього декілька миттєвостей звучного сміху Люка, що не мав ніякого видимого джерела.

Я побіг. Може, насправді, ворог — це Люк, про що мене неодноразово попереджали? Може, за допомогою всього того, що відбувалося останнім часом, мною якимось чином спритно маніпулювали, і всього лише з метою звільнити його матір з Замку Чотирьох Світів? А тепер, коли вона перебувала в безпеці, чи не набрався він безрозсудної сміливості вторгнутися в сам Амбер і викликати мене на чаклунську дуель, умов якої я навіть не розумів?