Військово-історичні праці. Спомини: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Не цікаві ці універсали, повні брехні та персональних випадів, але з військового боку слід зазначити вплив на маси універсала Карла, виданого в перших числах листопада, очевидячки під впливом гетьмана Мазепи, якому він пояснює своє прибуття на Україну, як наслідок бажання перших осіб народу — визволитися від московської зверхностн, та що гетьман Мазепа пристав до спілки зі шведами теж на бажання перших осіб народу. Цей маніфест викликав у мас вражіння, що шведи прийшли для підтримки політики дуків і не тільки загальмував обурення проти Москви, яке викликано було руйнованням Батурина та знищенням його жителів, але й викликав ще й те, що дехто з українців почав виступати проти шведів як прибічників старшинської політики, знищення якої брехливо та демагогічно обіцяв цар Петро.

Але цікаво те ріжне ставлення до українського народу та його збройної сили, яке було в цей і пізнійшій періоди у Москви та шведів.

Москва знищувала та руйнувала все українське, що лише спробувало ставити опір, поводячись на Україні як у чужій землі (як поводилась тоді ж Москва, напр., в Інгенманляндїї): так зруйновано Батурин, пограбовано та вирізано Ромни, до ноги вирізані Маячки, Нехворощ, Переволочну та Каліберду, по останню лише за добровільний підвоз провіянту запорожцям. Безліч народу награбовано і цілковито знищено.

Все українське, що збройно виступало проти Москви, карається лютою смертю, а ті українські сили, що вийшли по боці Москви з новоявленим з ласки царевої гетьманом Іваном Скоропадським, не наважувались пускати у самостійні операції навіть проти шведів, а все приділювали до значних московських відділів допомоговою силою, та ще до таких відділів, що діяли на другорядних театрах.

Цілком інше було ставлення шведів. Так, взявши 5/1 1709 року м. Веприк, шведи лишили свободними 400 козаків, яких було включено в 2000 залогу цього міста. У кінці того ж місяця було тілько роззброєно відділ Миргородського полку у Зінькові, який ставив опір шведам, але ні одно місто України шведами не знищено.

Безумовно, шведські відділи обтяжували населення постоями та реквізиціями, але все намагалися їх провадити з допомогою представників місцевої влади. Скількох з них Москва за цю допомогу стратила!

Таким робом москалі, виголосивши, що їм зрадив гетьман Мазепа і, лише він, поводилися з українським народом як з ворогом і тим визначили, що війна, що була оголошена Москві Україною, не дивлячись на непопулярність провідників України, була сама по собі істотна нації.

Цим москалі визнали рацію військового стану України та Московщини та, як наслідок цього, зраду не гетьмана Мазепи, а Москвою настановленого гетьмана Івана Скоропадського полковника Стародубського.

12 березня 1709 року після довгих хитань Запорозьке Військо Низове визнало рацію свому кошовому отаманові Костю Гордієнку, який постійно переконував в необхідности виступити на українському боці в війні України проти Москни.

З виступом Запорожжя починається справжня Українська, ведена лише в спілці зі шведами, а не під їх орудою, війна з Москвою.

Запорожжя вийшло на війну, в складу якого 3–4 тисячі (6 полків та гармата кадрового складу) самі «старинні» козаки, залишивши на Січі коло 1000 чоловік переважно «підстарків та джур».

Протягом перших 20 діб, до 20 березня, здобуваються одна по одній московські фортеції, що їх було побудовано вздовж річки Орелі, і викоріняються.

За час цих рішучих штурмів Запорожжя не зменшується лічбою, а під Переволочну підступа вже в складу 10–11 тисяч шабель, до того ще обсажено залогами дві фортеції в гирлах Орелі та Кодак.

Переволочна була першою на шляху запорожців фортецією, що була обсажена не лишень московською залогою, але і реєстровими, що визнавали регімент Скоропадського.

Коротким двохгодинним штурмом «самими шаблями» здобувають запорожці цю твердиню, причому реєстровики здаються без бою.

Запоріжжя негайно повертає їм зброю та лишає в залозі Переволочній, додавши 1000 своїх людей.

Зі взяттям Переволочної всі села, що лежали вздовж Дніпра аж до гирла Псьолу, засилають посланців до Костя Гордієнка з проханням взяти їх під свій регімент.

Розвиваючи акцію на північ, Косгь Гордієнко зніс усі московські відділи, що були на правому березі Ворскли та 26 березня входить у зв'язок з шведськими військами, вже в складі 15 тисяч козаків, маючи ще до того, може, ще півстілько в залогах на своїх сполученнях та базах.

Вважаємо який колосальний ефект появлення популярного проводу та збройної сили, яка відповідає настроям мас навіть у той мент, коли справа Карла XII була безнадійно програна, і він уявляв вже значно меншу силу, чим в році 1708, коли гетьман Мазепа ледве спромігся привести до шведів 2 тисячі шабель і ніякої території, в той час як Запорожжя, крім своїх степів, розпоряджало територією меж Ворсклою та Псьолом од Дніпра аж до Полтави, в якій людність охоче визнала його владу, та, як то вголос кажуть і шведські і московські джерела, стала повертати з лісу домів, припиняючи таким робом нейтралітет.

«Прелесні» листи Костя Гордієнка перекинулися і на Правобережжя, і навіть у Слобожанщину та сіяли «смуту», як казала Москва.

В цих листах іменем України і Запорозького війська кошовий закликав бити тих, хто не знає, на яку ступити, та рушати до низових.

Москва «зело занепокоїлась», але не боролась з Гордієнком і Запорожжям універсалами та анафемами, а просто почала збирати сили до нижчої течії Ворскли, бо ж Гордієнко йшов не з універсалами, а з шаблями.

Цікаво у цьому періоді акцентувати методичну стратегію Запорожжя, яке забезпечує за собою ножний крок свого наступу та кожний крок сполучень. Яка велика ріжниця між авантурництвом шведів та жадною стратегією Мазепи!

Запорожці наступають по лівому берегу Дніпра аж до самої Переволочної, чим прикривають свою базу «Луг» від можливої контракції Москви, а разом з тим не дають можливости останній використати Дніпро як позицію, яка роз'єднала б наших зі шведами — згадаємо, що точнісінько так робив Наполеон І в операції Регенсбург-Кансгутській.

Взявши Переволочну, запорожці впорядковують там базу, зосередивши на ній не лише запаси, але і судна, що забезпечували одночасну переброску 3000 чоловік як через Дніпро, так і вздовж нього, таким робом влаштовувалась допомопова база та скеровувались сполучення з низом по правому берегу Дніпра, себто прикривалися Ворсклою та Дніпром з фортецею Перевалочною, фортецями гирла Орелі та Кодаком.

Між 26–29 березня на запорозькому фронті тихо, бо в той час йшли пертрактації з гетьманом Мазепою та Карлом.

Запорожжя піддалося під регімент гетьмана Мазепи, чим визнало рацію його акту оголошення війни Москві, але вимагало і дістало писану умову союзного договору Швеції з Україною, якого досі ще, якщо не рахувати універсалів та маніфестів, складено не було.

В цій умові акцентовано визнання самостійносте України по обидва боки Дніпра (Мазепа трактував лише про Лівобережжя), визнання та гарантію всіх козачих прав всім, без винятку, представникам української нації.

Після 30 березня продовжує Запорожжя свою стратегічну акцію по забезпеченню комунікації і виходить головними силами на лівий беріг Ворскли та двохденною операцією громить ущент 12 квітня під селом Сокілками московський відділ під орудою Генерала Рене. В пій операції допомога шведів виявилась лише в орденуванню до Костя Гордієнка одного куреня силою в 600 багнетів.

Якби продовжувалась далі запорізька операція, то, мабуть, вдалося б сяк-так поліпшити загальну справу спільників, але королю Карлу, проти вирішень якого не наважувався різко виступати Мазепа, забагнулося брати місто Полтаву, яка не мала ніякого стратегічного значіння та яка впала би сама, якби продовжувалась успішна актція, що розпочата була запорожцями на лівому березі Ворскли.