Військово-історичні праці. Спомини: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Йшов перепис здатних до походу людей, вибір їх до походу, поділ на черги, підготовка зброї, пороху, возів та збирання грошей на ведення війни /донесення Ласко-Скляровського та московських воєвод/. Не можна тут розглянути детально всієї цієї підготовки, яка виявила як кількість праці та часу, який був необхідний для її закінчення, так і всю масу енергії та хисту, які мали докласти українські керманичі.

Скажемо тільки, що на сучасну термінологію це було: складання мобілізаційного плану до зосередження включно і промислова мобілізація.

Зазначимо, що на складання «19 розписаній» мобілізаційного київського військового округу, яке складалося дуже спішно під примарою непорозумінь 1912 р. із нагоди того, що «19 розписаній» стало відомо ворогу при умові існування впорядкованих досвідчених штабів, великої попередньої праці та телеграфів і телефонів, потрібно було 21 добу.

З датами 11–15 травня маємо перехід лівобічних козацьких полків через Дніпро під Києвом і нижче аж до Чигирина, почалось, згідно з сучасною термінологією, зосередження: отже, менше ніж через місяць після початку праці, в районі тієї ж пізніше «Київської округи», по складенні плану мобілізації, бо з тією ж датою маємо і смотри, що робить Хмельницький правобережним військам тієї ж «Київської округи» під Либіддю, Білою Церквою, Чигирином /оповідання Ласко, донесення московських воєвод, цисарського посла в Варшаві/.

Ми вже вказали на певну перевагу щодо зосередження та вишкілу в польських авангардних силах на нашому тодішньому кордоні з огляду на те, що мобілізації нашій також і зосередженню загрожувала певна небезпека; необхідність більшого її прикриття стає ясною.

Польські джерела на початку травня зазначають появлення татарів, скріплених деякою українською піхотою та гарматою в районі Біла Церква — Бердичів, тобто все на тому ж Перепетовому полі, вузлі шляхів до відтинка р. Дніпра від впливу до гирла.

Ті ж польські джерела до того ж терміну пристосовують появлення козацьких стежій по Прип’яти нижче Мозиря та під’їздів між Загаллям та Львовом.

Пригадаємо, що в групі Голоти було багато контингентів, що відійшли з окупованої поляками та литовцями території, тобто не мавших оселі та тому залишившихся, певно, під стягом, як постійна збройна сила.

Отже, бачимо заходи з боку Великого Гетьмана щодо забезпечення в другій лінії його зосередження та мобілізації шляхом заняття найбільш загрожуючих напрямків уже мобілізованою татарською армією, підсиленою гарматою та піхотою, та виєднанням на другорядні напрями найбільше регулярних, постійного характеру контингентів, які очевидячки не випадково попали до групи Голоти в його біднішу частину України.

Бачимо, таким робом, майже сучасне розуміння цього дуже нового для того часу маневру-мобілізації та зосередження. Порівняємо перше-ліпше розгортання армій, починаючи з 1866 р.

Щоб остаточно покінчити з цим відділом операцій, забіжимо трохи вперед хронологічно і, залишивши надалі з’ясовання авангардних операцій і операцій на другорядному театрі, змалюємо кінець зосередження і вирушення в похід.

В половині травня бачимо повний хід у зосередженні козацьких полків, загальний шлях яких був в районі Росі між Білою Церквою та Черкасами, а в перших числах червня Хмельницький з своїм штабом вже вирушає з Чигирина. К 13 червня вже маємо українську головну армію у Пиляви з авангардом у Межибожжі. Армія йде зосереджено с оrder de bataille по полках, один за одним, з татарськими кінними масами на крилах.

Отже, армія зосереджена протягом менше ніж в один місяць.

Порівняймо: Київська військова округа, територією якої, за винятком частини Волині, розпоряджав Хмельницький, за час великої війни дала на фронт на протязі мобілізації 5 корпусів з дивізійного складу /9-10-11-12 та 21/, тобто на круг до 270 тисяч збройного люду, її мобілізація тяглася 6-10 доб, зосередження — 14 день. Мобілізація, оголошена 16 липня, закінчилася наступом не цілком зосереджених військ /обози ІІІ порядку не дійшли/ в початку серпня. Двадцять діб при умові існування пошт, телеграфів та залізниць і готового плану, сталої держави та фінансів.

Хмельницький, почавши мобілізацію в кінці квітня, в початку червня вирушає на головний фронт з військом у 120 тисяч цілком зосередженим /у хвості колони йшов Миргородський — найдальший полк/ в перших числах червня, тобто місяць з невеликим гаком. До того має ще до 40 тисяч зосереджених двома пакетами на північному фронті та до 10 тисяч зв’язкового корпусу /схема ч. XII/. І це без телеграфів, і попереднього плану та залізниць і фінансів.

«Має Хмельницький манкамент у справах своїх і то велика над нами Божа ласка, що не вирушив на нас до цієї пори», пишуть прикордонні польські начальники, не розуміючи всього тягару завдання української влади та тих інерцій, яких не можна оминути в такій складній та до того ж новій справі. За польськими джерелами безкритично повторюємо те ж саме і ми.

Однак пишучи про манкамент, польські передові відділи все-таки роблять спробу перешкодити нашому зосередженню і починають наступ.

Поляки на південному театрі /на південь від Полісся/ могли взяти два рішення: або наступати просто горним шляхом на район зосередження українських військ та при успіху могли зіпсувати це зосередження, але це було ризиковано, бо наводило на стоячі на повній поготівлі татарські відділи; або ж наступати на Київ, обминаючи татарів і зближуючись у такий спосіб з литовськими силами. Цей останній шлях міг мати успіх лише в разі пасивности української чи цілком не закінченого зосередження, та міг мати наслідком погром північної групи українців.

Очевидячки, інтуїтивно польські керівники взяли цей шлях, бо з 20/V по 26/V починається наступ всіх польських та литовських відділів по загальному напрямку на Київ: 21/V відділ Фірлея за Заславом розбиває правий фланг відділів Донця, а 23/V збиває Табаренка за Звягіл. 26/V збиває Ляцькоронський українську залогу з Красиліва, а 3/VI — з Осгрополя. Таким робом Фірлей та Ляцькоронський зближаються і займають к 3/VI фронт р. Случа від Остропілля до Звягіля. Один лише Вишневецький непорушно стоїть у Збаража /схема ч. XII/.

Передові українські полки під цими ударами зосереджуються: Волинська група в околицях Чуднова, а Подільська в районі Вінниця — Бар — Брацлав по р. Богу.

В той час же час Радзивил теж в 20 числах травня збирає свої частини до Мозиря — Голота, заступаючи йому шлях, зосереджується у Загалля, але 30/V погромлено його, і він в повному непорядку відходить на Лоїв, але на підтримку йому до Бога під Загаллям Хмельницький надсилає всі частини південної Київщини під орудою полковника Кричевського, появлення якого на фронті наступаючих литовців стримує наступ їх до Києва. Трохи пізніше оголошується додаткова мобілізація лівобережних полків, що лежать на північ від Києва, і ці додаткові контингенти заступають шлях на Дніпрі.

Починається надзвичайно цікава операція в трикутнику між Дніпром та Прип’яттю, якій варто присвятити окрему розвідку, але яку не можна розглядати тут, бо це відтягнуло би нас від головного досліду.

Операція розв’язується нерішуче, бо хоча Радзивил і виграє рішучий бій під Лоєвом 21/VIІ, але до того часу в Овручі збираються нові контингенти північної та полудневої Київщини, скріплені одним полком, мовляв, першої черги з Волинської групи, і Радзивил відходить до Мозира, припиняючи рішучі акції та вичікуючи вирішення на головному фронті.

В цій операції відзначимо лише те, що Хмельницький весь час скеровує підходячу допомогу в тил та фланг ворогові, примушує його до спинення акції і відвороту головне маневруванням.

А проте, незважаючи на наступ Фірлея та Лянцькоронсьиого «манкамент» Хмельницького продовжується, очевидячки, він чекас повного зосередження своїх сил і робить той же «манкамент»,«і Мольтке в 1870 році, коли останній, незважаючи на те, що французькі війська, що раніш зібралися, зробили авантюристичну виправу на Саарбрюкен, продовжував методично своє зосередження та, тільки цілком його закінчивши, вирушає всіма силами відразу.

Така діяльність рахується у Мольтке відзнакою генія, а у Хмельницького це чомусь уявляємо як «манкамент».

Вважається, що, перейди Хмельницький до наступу раніше, він мав би поляків більше розкиданими. Але досить подивитися на схеми ч. XI та XII, щоб побачити, що зосередились, і то дуже умовно, лише дві групи Фірлея та Лянцькоронського.

Що ж торкається до загальної мобілізації частини шляхти польської, то не дивлячись на впорядковану систему, не дивлячись на відомі вже «приповідки» /мобілізаційна поготівля/, «манкамент» цієї мобілізації був такий, що король лише 3 червня рушив у похід, тоді, коли українська армія вже марширувала повним ходом.

Закінчивши зосередження, Хмельницький переходить до контрманевру на головному театрі, причому згідно з своїм методом, який ми вже підкреслили в війні 1648 р., скеровує удар не на фронт ближньої групи польської, а проти її найбільш на той час болючого флангу ба навіть тилу.

Майже одночасно з приходом голови колони головних сил українських коло Білої Церкви Подільська українська група з фронту Вінниця — Бар наступає до Межибожжя та коло 7/VI займає цей пункт, загрожуючи тим сполученню передової польської групи як з рештою польських сил, так і зі Львовом.