Військово-історичні праці. Спомини: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Витягнувши з досвіду вісімнацятьох віків існування нашого народу головні вимоги його духа, спробуємо влити їх в головні засади законів, які забезпечили б нам армію сучасного типу.

І. 1. Всі громадяни землі української обов’язані ставитися особисто для захисту зброєю території й інтересів українського народу;

2. повноправним громадянином визнається той, що, осягнувши певний вік, складе іспит із умілости володіти персональною сучасною зброєю і зі знання головних підвалин військової справи, тому, поруч із загальною освітою, вводиться військова, на основі програми, складеної міністерством освіти й військовим; військова освіта провадиться з розпорядку народніх органів освіти, і з тою метою для них призначається керманичів із тих військових фахівців, що вже нездатні для полевої служби, а тільки для запілля; ці керманичі в правах, обов’язках і підлеглости зрівнюються з народніми учителями; справу військового вишколу контролює військова влада.

ІІ. 1. Населення кожного повіту творить міліційне об’єднання, що зветься паланкою, й поділене на тілько дрібних одиниць, кілько їх усталить міністерство внутрішніх справ разом із військовим;

2. всіма паланками й усіма їх відділами з військового боку кермують начальники, що в одміну від начальників козачих військ звуться отаманами, а не командирами;

3. паланка в спокійний час служби не відбуває, але громадяни в ній усі затягнуті в реєстр із розподілом за посадами й об’єднаннями; отамани паланок слідкують за поповненням військових знань у підлеглих; і вони мають право робити заходи щодо позбавлення деяких громадянських прав тих, що з недбайливости стають нездатними до військової служби; частини паланок, постановою відповідних громад, можуть збіратися для врочистостей і вншкільних маневрів;

4. паланки підлягають міністерству внутрішніх справ і можуть бути покликані під зброю всі чи частинно на підставі законів, які видає народне представництво.

5. декілька паланок на основі роспису, складеного міністерством військовим чи внутрішніх справ, затвердженого народнім представництвом, поповнюють якийсь той самий піший козачий полк, надсилаючи, на законом установлений реченець, контингенти до організаційних об’єднань полка, завжди тих самих; порядок і характер надсилання на контингенти на підставі спеціальних постанов устатковує остаточно командир полка за згодою з органами самоврядування в паланці й начальником паланки;

6. під час мобілізації паланки висилають до свого полку та формованих із нього одиниць потрібні поповнення за мобілізаційним пляном, складеним у полку при участи отаманів паланок;

7. з проголошенням війни кожна паланка формує для свого полку запасовий курінь, який ввесь час війни підпорядковується командирові полку на підставі постанов про запасові частини.

ІІІ. 1. Кінні частини та частини спеціальні формуються з тих же паланок, що й піші полки, а для того паланки розписують і по тих кінних і спеціяльних частинах, які вони мають поповнювати;

2. паланки висилають до цих частин, так само, як і до піших, контингенти в спокійний час і поповнення під час війни; на відвічальність отаманів паланок та під контролем військової влади в ці частини мусять вступати деякі фахівці, а в кінноту сини тих родин, які можуть постачити вояка з конем.

IV. 1. Щорічно устатковується кількість людей, котру паланка має висилати в кінну, пішу гритьбу, чи в гритьбу спеціяльних родів військ і в який саме полк чи частину[3].

V. 1. Всі міліційні посади в паланках обсаджуються за вибором, як земські, але лише з тих людей, що пройшли повний військовий вишкіл у козачих частинах чи частинах гритьби, обов’язково в муштрі й обов’язково осягнувши там найвищий ступень козачих ранг для посад міліційних нижче командира сотні й старшинської ранги — для посад отамана сотні та вище, й булавної старшини — для отамана паланки;

2. ввесь розпорядок у паланках, чи то в міліційних відділах, щодо військових справ ведуть отамани, як члени загальногромадських колективів даних осель, повітів та волостей, з правом рішаючого голосу і правом протесту, коли громада зробить що проти закону; коли не внесено протеста, отаман паланкового об’єднання відповідає перед законом; копію протесту отаман паланкового об’єднання шле командирові свого козачого полку;

3. командир козачого полку мас право контролювати сам чи через призначених осіб усі військові справи в паланках. що поповнюють полк, і право протесту;

4. паланкові отамани всіх ступнів відповідальні за неправильне палання прав громадянства тим, що не дотримали умов військової освіти і військового обов'язку;

5. зброя для військової освіти й ннше приладдя знаходяться в розпорядкуванні загальних освітних органів;

6. зброя для паланок знаходиться в відповідних отаманів паланкових об’єднань.

VII. 1. До старшинської служби в паланках, а також у частину козачих і грнтьби обов’язані всі. що побрали загальну вищу освіту, але вони, після закінчення своєї освіти, обов’язково проходять муштру в козачих полках або в полках грнтьби, і фаховий вишкіл у спеціальних школах;

2. по закінченні вишколу вони лічаться на порахунку козачого полку відповідно до роду зброї й паланки, в якій живуть, не можуть міняти місця побуту без повідомлення командира полку й отамана паланки, і командири полків закликають їх у межах існуючих постанов на повторні збори через отаманів паланок;

3. ті, що схочуть піти в реєстрову старшину чи під старшину, мусять: а) мати всі громадянські права, чи то середню освіту, б) бути приписані до якоїсь паланки, в) пройти козачий скорочений вишкіл у частинах козачих чи грнтьби відповідно до роду зброї, г) закінчити фахову старшинську чи підстаршинську школу.

VIII. Частини грнтьби й козачі існують на основі окремих постанов, затверджених законним шляхом державною владою.

От коротенький нарис того, що може бути в нас, коли ми захочемо збудувати військо на національних підвалинах, освячених споконвічною традицією.

Не вважаючи цей нарис вичерпним, а думки, висловлені в ньому непомильними, а лише матеріалом для обміркування, я складаю &10 суд загалу.

Воєнне теренознавство

Невпинний розвій військової техніки та вміння вести війну й кермувати боєвими операціями, що йдуть у парі з ускладненням життя людських колективів, висувають щораз нові й нові галузі воєнних наук, а з тим, властиво, й конечну потребу нового їх групування для узгіднення мет і метод студіювання споріднених дисциплін.

Ось так, повільно, з елементарного, переважно практичного курсу воєнної штуки (не більшого за сучасний муштровий статут, що його знання вимагали від старшини за часів перед 30-літньою війною), виросли сучасні воєнні школи, воєнно-наукові дисципліни.

Вже на наших очах з’являються нові воєнні дисципліни, як ось Оперативна чи Висока Тактика.

Сучасне воєнне мистецтво й сучасний стан воєнної техніки рішуче ставлять, на нашу думку, і питання про створення нової широкої галузі, властиво Групи, воєнної науки — Воєнного Теренознавства, конечну потребу якого, а також його обсяг і зміст та визначення, ми спробуємо обґрунтувати в цій нашій лекції.

[3] Гритьба — добірні війська в державних центрах та на кордоні утримуються на освнові воєнного часу. — примітка автора.