Військово-історичні праці. Спомини: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Ось таким шляхом і мусить іти той, хто визнає потребу «Воєнного Теренознавства» як окремої галузі воєнних наук.

Тепер перейдемо, хоч побіжно, до оцінки впливів теренів на тактичні чини війська, щоб визначити останні віхи «Воєнного Теренознавства» як науки, для визначіння його обсягу і мети.

1. Оперативне — відносне чи безвідносне значіння місцевости.

Ще за Наполєоновських часів Стратегія в формах оперативних — метовказівних — виявляла свій вплив і на полях боїв, себто, в царині тактики.

Вже тоді з’явилися тямки — відносного та абсолютного значіння місцевосте; так зв. — стратегічних і тактичних ключів, себто, таких районів на полях боїв, захоплення яких має рішучий вплив на перебіг бою; в першому випадку уможливлюючи широке використання перемоги, у другому — полегшуючи саму перемогу.

Теперішні бої, навіть і найбільше пов’язані, коли частина оперує в коритарі між иншими, будучи зв’язана у своїх чинах, подають нам приклад і оперативного впливу стратегії, і тактичного — чинів сусідів, на основі яких доводиться оцінювати значіння місцевости не лише на обмеженому вашому відтинку, але у зв’язку зі значінням місцевости на сумежних відтинках, а також і на цілому терені генерального бою, щоб наши вузькі чини стали як найбільше доцільними.

На жаль, для ілюстрації цього твердження не маємо ще під руками прикладу всім відомого та який забрав би небагато місця.

Докладне ж з’ясовання релятивного значіння хоч би висоти Магури біля Ясла в 1915 році відобрало б нам надто багато місця. Не маючи ніякого безпосереднього значіння для 24-го армійського російського корпусу, в районі позицій якого вона була, вона могла мати майже рішаюче значіння для перебігу подій на фронті цілої ІІІ-ої армії, як та точка, що переривала зоровий зв’язок між двома величезними гарматними групами австро-німців, і тим перешкоджала їм розвинути як найбільший згубний вогонь.

Подібне, але вже оперативне значіння мав відтинок фронту у Доморадзя на весні 1915-го року підчас боїв із фалннгою Макензена, шо не мав тактичної ваги, але був важливий як зв’язковий участок, із утратою якого губилася цілість операцій цілої ІІІ-ої російської армії.

Отже, оперативний елемент сучасних боїв неминуче вимагав від начальників усіх ступнів (гору Магуру займав баталіон під командою капитана) широкого розуміння значіння місцевости — й абсолютного, й релятивного, вміння розбіратись в ній не лише на основі власних вражінь, але карти й боєвого наказу та ситуації моменту, й вимагає практичних і теоретичних у цій царині знань, вимагає «Воєнного Теренознавства».

2. Широчінь поля бою, далекосяглість і руйнуюча міць засобів боротьби

Одначе не лише оперативний момент у сучасних боях вимагав уважного ставлення до місцевости, докладного її вивчення, вироблення в собі «тактичного відчування» місцевости. Сучасні технічні засоби кольосально розширили поля сучасних боїв і межи тактичних впливів ріжного роду зброї. Вже звичайна рушниця має тактичний вплив своїм вогнем майже на 2 кільометри. А гармата? Крім того, ріжні механізовані роди зброї, з їх швидким пересуванням і величезною вогневою силою, примушують начальників усіх ступнів уміти оцінювати місцевість і несподіванки, заховані в її рельєфі, не лише поблизу, ось тут під ногами, а на широких віддалях, на широких районах.

Питаємо, чи можливе це без досконального вивчення всіх метод воєнного досліду місцевости та широкої практики в її оцінюванні?

Але навіть і та місцевість, що, мовляв, ось тут під ногами, змінила своє значіння з поступом техніки, а саме значіння те збільшилося, не зменшилося. І справді, чи наважиться хто-небудь тепер не використовувати й найменшої нерівности місцевости при захисті від сучасного згубного вогня? Чи можливе сьогодні, щоб начальник будь-якого ступня не вмів оцінити тих укрить і визначити та ще швидко, бо час бою не жде, від чого вони захищають, чи тільки від ворожого ока, чи від вогню та від якого саме типу того вогня?

Чи не в обов’язком кожного з командирів, аж до підстаршини включно, вміти використати місцевість, і не лиш як укриття, але також і як вогневу позицію, з якої, як ми знаємо, не конче треба бачити ворога, але лише могти його знищити? Чи не є таким самим обов'язком кожного вміти знаходити пункти обсервації і не тільки для себе, але й ті, які може використати ворог?

А тому, лише озброєний таким знанням метод оцінки місцевости та вмілістью орієнтуватися в ній, начальник, аж до підстаршини включно, може вступати в бій, не ведучи своїх підлеглих на даремну смерть. Тому лише та армія, яка має добре вишколений у цьому відношенні командний склад, може мати повну надію на успіх.

Рівночасно зі збільшенням значіння місцевости, як чинника, що дає укриття та вогневі позиції, збільшилося і значіння тих властивостей місцевости, які перешкоджають рухові військ.

Перед світовою війною російська воєнна школа, висміюючи висновки «воєнної статистики» генерала Золотарьова, який бачив стратегічне значіння перешкоди ледви чи не в кожному струмочку, перегнула палицю у другий бік, доводячи, що взагалі «нема ніяких перешкод, перепон і зупинок у природніх властивостях країни». Це, безумовно, був льоґічний висновок із цілої системи негування властивостей місцевости, яка була істотня для російської воєнної школи.

Безумовно, ніхто не буде суперечити тому, що тепер природні межі, як самостійні, коли їх ніхто не захищає, перешкоди, перепони або перегороди, значно втратили на своїй гостроті, але лише тоді, коли ту техніку заздалегідь підготовити для подужання тих чи инших природніх меж, себто, коли ці межі завчасу добре вивчені.

Нема сумніву, що сучасний вогонь можна переносити майже через кожну природню межу та відгонити від неї ворожі відділи, що її захищають, але лише тоді, коли вони будуть або заслабі своєю воєнною технікою, або не зуміють використати межі для себе, чи не знають її властивостей.

Одначе малюнок цілковито зміниться, коли будемо оцінювати сучасне тактичне значіння надійно боронених чи взятих під великий вогонь перешкод.

Затримка на такій природній перешкоді на одну хвилину — це значить тепер проліт крізь масу затриманих тут живих (людей чи коней) чи мертвих (ріжні машини) мет соток зайвих куль та уламків із відповідним дуже високим % можливостей попадання.

Якийсь багнистий струмочок тепер може коштувати нам чи не більше людей, як славнозвісний рів під Ватерльоо в 1815 році, а тому, можливо, зможе відіграти й таку саму катастрофальну ролю.

Тому то сучасне воєнне мистецтво, а тактика зокрема, примушує нас уважніше ставитись до тактичного впливу природніх меж і уділити певний час методиці вивчення їх воєнних властивостей та набуття вміння їх швидко оцінювати.

3. Психічне значіння місцевости

З тактичних властивостей місцевости лишаються ще так зване психічне значіння місцевости, а зокрема — природніх меж у боях. Для з’ясування цього значіння місцевости досить лише уважно перечитати описи кількох боїв, особливо коли вони зроблені або спостерігачем із мистецьким чуттям, або мистцем слова.

Прочитаємо собі таку малесеньку книжечку італійського воєнного кореспондента — Луїджі Варті ні «Японці під Мукденом», де змальовані скажені штурми російських позицій армією Курокі: «Це пасмо гір, так яскраво вирізьблене на небі, здається всім — межою зусиль, за якою — перемога, і скажено лізуть маленькі жовті вояки до тих вершків, а за ними новий бій, ще жорстокіший, одначе, психічно, осягнувші ті вимріяні вершки, стають вони витриваліші; — верхи захоплено, але це лише початок боротьби, — за ними похила рівнина, вкрита російськими шанцями, але піднесений здобуттям верхів настрій штовхає їх (японців) на нове, нібито менше вже зусилля, нібито…»

Перечитаємо перебіг боротьби за «Новгородську Сопку» під Ляояном, володіння якою не вирішувало фізично боротьби, але вирішило її морально.

Прослідкуємо, як правдиво психольогічно змальована у Л. Толстого у «Війні і мирі» та межа — страшна межа — між «нами» та «ними», яка розділяє готових до атаки гусар од тої французської піхоти, яку вони ще й не бачать, або піхотинців при переході через річку Ен, які в цій смужці води бачать свій порятунок.

Пригадаємо психічне значіння лише трасированих, але не викопаних ліній за «батареєю Жерве» під Севастополем тощо.