Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Гольт знову рвонув гармату на сто вісімдесят градусів.

— Загороджувальний барикадою… Вогонь!

У навушниках затріщало:

— А тепер продовжуємо. Імпульс з’явився. Кут горизонтальної наводки сорок вісім — двадцять!

— Далі прийнято — кут горизонтальної наводки встанови лено!

«Невже це мій голос? — промайнула у Гольта думка. — Стрільба згідно з даними радіолокатора… «Вогонь!» Відкрити рота!»

І знову оглушливий грім пострілів впереміж з рявканням Вольцова:

— Давай снаряди!

Скільки часу могло все це тривати? Перенесення вогню, зміна прицілу на курсовому параметрі, а в інтервалах, коли з неба дощем сиплються стрічечки фольги і радіолокатори знову й знову виходять з ладу, — барикадний загороджувальний вогонь… Години, роки, а може, цілу вічність? А зараз запала мертва тиша. На заході, де щойно увішане ракетами небо переливалося чарівним казковим сяйвом, тепер криваво-червоні язики пожеж піднімалися аж до хмар.

— Все! — сказав хтось.

І вже зовсім охриплий Ціше:

— Обергаузен… горить і горить!

Крізь темряву ночі з командного пункту долинуло: «Відбій!»

Гольт, похитуючись, зліз з сидіння навідника і пішов, спотикаючись об порожні гільзи, що валялися довкола. Він майже оглух. Тепер нарешті можна зірвати з голови навушники і повиймати з вух звукоглушники. Його обличчя було мокре. «Невже я плакав?» Велетенські язики страшенної пожежі на заході тьмяно освітлювали окоп. Гольт втупив погляд у це далеке вогняне море. «Там зараз люди, люди серед вогню», — подумав він. Але з цією думкою не пов’язувалося жодне уявлення… Обличчя Гомулки дуже змінилось і постаріло. Ціше крикнув:

— Скільки витрачено боєприпасів?

— Ну хто це серед ночі рахуватиме гільзи? — озвався Вольцов.

— Порахуйте хоч порожні ящики в бліндажі, — нетерпляче сказав Ціше.

Шмідлінг сидів на станині лафета і безтурботно курив.

— Мені дуже пощастило, — мовив він до Гольта. — Така обслуга не підведе!

— Ну, як з витратами боєприпасів? — знову крикнув Ціше.

— Ох і ледачі ж оці дружинники! — ремствував Вольцов.

Нарешті доповіли:

— Тридцять чотири порожні ящики. — Це означало: сто два постріли.

Ціше останній раз повідомив обстановку в повітрі:

— Всі з’єднання ворожих літаків відходять через Голландію. Відбій!

Вільні від чергування зенітники дістали дозвіл іти спати. А дружинники мусили ще піднести до гармат боєприпаси і усунути пошкодження, заподіяні вибуховими хвилями в окопах і бараках.

Гольт ішов з Гомулкою серед багряної від пожеж ночі.

— Скажи чесно, Зепп… тобі було страшно?

Гомулка вагався з відповіддю.

— Так, страшно…