Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— А ти хіба ніколи не чув про міжнародне право? — поцікавився Гомулка.

— Не мели дурниць! У війні, де вирішується питання — бути чи не бути, ніякі права до уваги не беруться! Та й про кого ти говориш? Адже росіяни — це ж просто звірі.

Для Гольта такі розмови були невдивовижу, він чув їх уже сотні разів.

Дзвоник застрекотів раз, другий, третій…

— Бойова тривога! — вигукнув Ціше. — Швидко! Беріть каски, протигази, звукоглушники! Вікна розчинити навстіж, бо жодної шибки не залишиться!.. Ми ще маємо час. На сигнал «Приготуватися до бою!» дзвонять два рази.

І ось вони вже біжать дерев’яним настилом. Опинившись в окопі біля гармати, Гольт побачив, як двоє зенітників розстеляють на вогневій позиції величезне квадратне полотнище з хрестом посередині — сигнальний знак, що наказує всім німецьким літакам негайно йти на посадку. Шмідлінг розв’язав на гарматі брезент, а хлопці швидко стягли його додолу і згорнули. Потім Шмідлінг повісив на шию ларингофон, пристебнув навушники. Маленький Вебер уже зайняв своє місце біля механізму горизонтальної наводки. Гомулка, що виконував обов’язки першого номера, начищав блискучу дугу вертикальної наводки, а Феттер, трохи блідий, сів до механізму встановлення запалів.

Шмідлінг увесь час переключав ларингофон.

— «Антон»… Чую вас добре!.. — Знову переключив. — Це перевіряють зв’язок з радіолокатором.

Вебер доповів:

— Горизонтальна наводка — готово!

За ним відразу ж Гомулка:

— Вертикальна наводка — готово!

Потім, згідно з правилом, доповів Феттер:

— Запал — готово!

Вольцов усміхнувся, поплескав його по плечу.

— Ну, Трупе, не занепадай духом! — Він натягнув шкіряну рукавицю.

Гольт стояв збоку в кутку окопу. «Ну що ж, подаватиму снаряди. Це також має свої переваги — більше бачитиму. А боюся ж я чи ні? — раптом запитав він себе в думці. Глянув угору. На заході низько над землею повисла густа пелена хмар, але просто над головою яскраво сяяло блакитне небо. — За чверть години усе затягне хмарами».

Шмідлінг прислухався до голосу в навушниках, потім вигукнув:

— Перевірка зв'язку з приладом керування!

Навідники доповіли про готовність до бою.

Раптом з батарейного командного пункту пролунав голос унтер-офіцера Енгеля:

— Приготуватися до бою!

В цю ж мить всюди у цьому величезному сплетінні міст завили сирени; оглушливе завивання, краючи серце, то наростало, то спадало. Ціше сидів на станині лафета.

— Відразу повна тривога! — промовив він. — Ну, значить, буде жарко!

Гольт побачив капітана. Тримаючи в руках каску, без кашкета, в накинутому наопашки плащі, він ішов до командного пункту; собака біг за ним.

— Чому ж ви не прибрали посадочний знак, негідники?

Кілька зенітників кинулись на поле і швидко згорнули біле сигнальне полотнище.

— Відкрити бункери з боєприпасами! — наказав Шмідлінг.

Гольт притаскав величезний дерев’яний щит, кинув його на підлогу, витяг з ящика два снаряди і поклав їх на щит так, щоб були напохваті. Він дуже нервував, але намагався тримати себе в руках.

— Тихо! — закричав Шмідлінг. — Передають обстановку в повітрі! — Він прислухався так уважно, що його обличчя аж перекосилося від напруження. — Над південною Голландією дві групи ворожих бомбардувальників — ідуть у напрямі кордонів рейху.