Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Другого дня хлопців вивели на подвір’я. Під час роботи їм довелося почути про масовані нальоти на Берлін. Міцно тримаються під ударами ворожої авіації німці з Руру і Рейнської області. Ось з кого треба брати приклад!

За тиждень їх випустили.

Стояв паркий, немов перед дощем, задушливий день пізнього літа. Сестри Денгельман зустріли Гольта плачем і доріканням. Він пройшов у свою кімнату. Дні ув’язнення залишили в душі відчуття порожнечі й розчарування. На столі лежало кілька листів від матері і між ними сірий конверт з штемпелем: «Поштовим зборам не підлягає». Гольт розірвав конверта.

«Ви зобов’язані з’явитись на призов… для несення допоміжної служби у військово-повітряних силах… 14 вересня… Збірний пункт — Велика арена».

Нарешті! Він ривком розчинив двері і загорлав на весь будинок:

— Ура, починається! З понеділка починається нове життя!

Він щодуху побіг до Вольцова. По дорозі Гольт думав про Уту. Перед будинком Барнімів він зупинився, але потім згадав, що з останнього побачення Ута пішла від нього, навіть не попрощавшись, і подався далі. Вольцов відчинив йому двері. В руці він тримав пляшку вина.

— Тільки-но передали по радіо, що Італія третього вересня таємно капітулювала. Сволота! Зрадники!

Гольт мимоволі опустив листа. Ця звістка так його налякала, що конверт затремтів у пальцях.

— До того ж без ніяких підстав, — не вгавав Вольцов. — Адже вони були в союзі з великою Німеччиною! Які ж тут причини для капітуляції? — Він ткнув Гольтові в руки пляшку з вином. — Будьмо! Ні, в Італії, очевидно, щось трапилося. Дуче викрали. Там проголошено новий національний фашистський уряд. Оборона берегів Європи лежить тепер на нас самих… Ходімо!

Вони вийшли. Вольцов замкнув двері.

— Зараз підемо в районний призовний пункт і запишемось добровольцями! Потім до Зеппа і Хрістіана. Треба ж відзначити початок нашої служби в армії.

Феттера з червоними від сліз очима вони зустріли на базарній площі.

— Мій старий так страшенно мене віддубасив, — сказав він, схлипуючи. — Але я за це украв у нього всі тютюнові картки! Ось вони. Тепер куплю собі «Аттіку добірну» або «Ніл»…

Хлопці провели його в тютюновий магазин. Якась жінка, що забігла туди після них, нетерпляче закричала:

— Чого ви так довго вовтузитесь? Скоріше! Мені треба додому! Зараз по радіо виступатиме фюрер!

На призовному пункті вони швидко покінчили з усіма формальностями. Гольт, приголомшений звісткою про події в Італії, вирішив усе-таки відвідати Уту.

Після полудня він уже стояв в нерішучості перед дверима будинку Барнімів, ніяк не наважуючись подзвонити. Нарешті натиснув кнопку. Його провели на другий поверх. Ута лежала в своїй кімнаті на кушетці й читала. Коли увійшов Гольт, вона лише на мить відірвала від книжки погляд.

— А, це ви… Ну як, уже відбули покарання?

Холодний прийом зовсім розчарував Гольта.

— Я хотів… Мені хотілось… — безпорадно заїкався він. — Я прийшов попросити у вас пробачення. — В думках він картав себе за такий прояв самоприниження. — Я поводився… недостой-но… Я гадав… — За якусь мить отой хвилинний протест згас, і він ладен був найпокірніше знести все. Але Ута посміхнулась так глумливо, як ніколи досі.

— Про що ви говорите? Недостойно поводився… Я навіть уваги не звернула. — Вона підвелася, книжка впала на підлогу. Ута підійшла до вікна і з нудьгою виглянула надвір. — Ви надто високої думки про себе, юначе!

У ньому миттю закипіла лють. Гольт ледь помітно вклонився і вийшов, навіть не оглянувшись. Внизу, у вестибюлі, його наздогнав голос Ути.

— Та зачекайте ж! — кричала вона зверху.

Але він був уже за дверима. «Досить! Тепер якомога далі звідси!»

У вітальні будинку Вольцова зібралася майже половина класу. Коли на порозі показався Гольт, Рутшер зустрів його словами:

— Привіт запеклому мисливцеві! Зепп тільки-но розповів нам про оленя.

Гольт окинув поглядом присутніх. Побачивши на столі пляшки, він миттю зрозумів, що тут відзначають призов у армію. Гольт зрадів. Його гнів на Уту вже давно минув, але він почував себе страшенно нещасним.

Всі галасували навперебій. Хтось розповідав:

— Гільберт пішов у школу і набрехав сторожеві, що з котельної валить дим. Той прожогом кинувся в підвал, а Гільберт тим часом зняв зі стіни ключ і побіг у хімічний кабінет.