Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Вольцов. Він переписав у їдальні розпорядок дня і подав папірець Шульце. Обер-форман оголосив:

— Зачитую розпорядок дня на завтра! — І повернув папірець Вольцову.

Вольцов прочитав:

— «О п’ятій нуль-нуль — побудка. Від п’ятої двадцять до п’ятої двадцять дев’ять — сніданок. О п’ятій тридцять — шикування на ранкову перевірку. Від шостої нуль-нуль до восьмої сорок п’ять — стройова підготовка. Від дев’ятої нуль-нуль до десятої сорок чотири — вогнева підготовка: фаустпатрон. Від десятої сорок п’ять до десятої п’ятдесят п’ять — перерва. Від одинадцятої нуль-нуль до одинадцятої п’ятдесят п’ять — лекція: «Запобігання венеричним захворюванням», розділ другий. З дванадцятої нуль-нуль до дванадцятої сорок п’ять — обід, після чого відпочинок. О тринадцятій тридцять — шикування і вирушення на стрільбище, вправи третя і четверта з карабіном. О двадцятій нуль-нуль — вечеря. О двадцять першій нуль-нуль — відбій».

Вольцов нахилився і щось шепнув Шульце. Обер-форман гаркнув:

— Вправа четверта з карабіном буде виконуватись у протигазах. Кому потрібне нове незапотіваюче скло, хай до ранку доповість мені!

Гольт заховав сигарету в кулак. «Самому Шульце це й на думку ніколи не спало б! — подумав він. — Якщо хлопці не побачать мушку і всі кулі влучать у молоко, то хай начувається!»

Шульце призначив днювальних:

— Венскат і Грубер… Встати до побудки і одразу ж бігти по каву! — Він переходив від ліжка до ліжка, через десять хвилин мав розпочатись обхід. — Гомулка! Ну, звичайно, форму склали чортзна-як. Ану вставайте ви, тварюко! За вас усе відділення відповідатиме.

Весь одяг Гомулки він розкидав по кімнаті. Гомулка мовчки скочив з ліжка і почав збирати свої речі.

Гольт погасив нарешті недокурок і, засинаючи, думав про завтрашній день. «Стройова підготовка — справжнє знущання. Вогнева підготовка, фаустпатрон — може, й щось цікаве. А лекція? Знову ці венеричні хвороби, але якось просидимо годину. Потім на стрільбище. І як вже остогидла ця марши-ровка!»

Шульце, виструнчившись біля дверей, відрапортував:

— П’ята кімната з обер-форманом і чотирнадцятьма солдатами до огляду готова!

Унтер-фельдмейстер Бем, командир взводу, обходив бараки як черговий по табору. Звичайно він ще з порога кричав: «Свинюшник! Смітник!» Сьогодні він, очевидно, був у доброму гуморі і зайшов мовчки. «Треба сподіватись, що на цей раз усе обійдеться мирно!»

Та не встиг це подумати Гольт, як Бем уже гаркнув:

— Показати ноги!

Гольт сів на ліжко і звісив ноги. Гомулка перед цим босоніж проскакав по натертій підлозі і тільки злегка обтер ганчіркою підошви.

— Задрипанець! Собаче лайно! — закричав унтер-фельдмейстер. — Ви тільки погляньте, Шульце, на цю свиню!

— Геть, тварюко! — вилаявся Шульце.

Гомулка натяг штани і побіг до умивальні.

Бем, вагаючись, стояв посеред кімнати. «Міркує, чи не досить на сьогодні, — подумав Гольт і побачив, що унтер-фельдмейстер озирається на всі боки, ніби шукає чогось. — Ну, тепер почнеться, обов’язково щось знайде!»

— А це що таке? — спитав Бем спроквола, — Зброя без надульника? — І зарепетував: — Чий карабін?

Гольт, висунувшись з ліжка, глянув на піраміду. «Слава богу, не мій!» Хтось скочив з постелі.

— Ви, несусвітній телепню, тварюко, бовдуре!

«Ну ж розходився, тепер його не зупиниш!»

— П’ятдесят присідань з карабіном напоготові! Я навчу вас, як поводитись зі зброєю, опудало горохове!

«У нього завжди напохваті лайка», — подумав Гольт.

— А це що? Пилюка під пірамідою! А тут? Недокурок у попільничці! Ісус-Марія і святий Йосиф, недокурок!

«Тепер перепаде днювальним! — подумав Гольт. — Бідний Хрістіан». — І з люттю пригадав, що недокурок погасив сам Шульце, коли увійшов Бем.

— Бруд, всюди бруд! — казився унтер-фельдмейстер. — Та ви тут у кожному кутку влаштували нужник! Це ж просто свинюшник, хлів смердючий, мавпяча клітка, чорт забирай!