Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Увага!

Хтось комусь рапортував:

— Тема сьогоднішнього навчання: «Запобігання венеричним захворюванням», розділ другий.

— Сідайте!

Зовсім молодий військовий фельдшер постав перед відділенням і недбало сів на край столу. Він розпочав тоном невимушеної бесіди. Непристойності його були скоріш цинічні, ніж брутальні. Для найогидніших речей він використовував зменшені назви, додаючи до них пестливі епітети. Це звучало приблизно так:

«Те, що ми, лікарі, називаємо сифілітичним афектом, являє собою ніжну виразочку…» А коли викликав кого-небудь, то своїм звичаєм називав його якою-небудь незрозумілою хворобою: «Так, так, ви, струма з базедовими очима!»

— Отже, ми вже знаємо, — сказав військовий фельдшер, — що в гіршому разі можна схопити чудовий сифіліс навіть у вбиральні. Ну, а як же справа з трипером? Чи можна підхопити в нужнику також триперок? Еге ж, ви, ви там, я маю вас на увазі, пика з найсвіжішою стафілококовою імпетигою, встаньте ж, парші ходячі, і відповідайте!

Попереду підвівся хлопець з прищуватим обличчям і, заїкаючись, промовив:

— Ні, все-таки… виходить, що не можна прихопити…

— Це фатальна помилка! — перебив його фельдшер. — До речі, чому ви не подали рапорт про те, що ви хворий? Ви ж заразите весь протекторат! Сідайте. Звичайно, можна схопити трипер і в нужнику. Але тільки в тому разі, коли робитимеш там із своєю дівчиною відповідні дурниці.

І все в такому дусі…

«Завтра прибирання кімнат, чистка майна, — думав Гольт. — Певне, знову буде огляд шаф, хоч би не забути сховати парабелум. Аби тільки вранці не прошпетитись, а то після обід доведеться чистити вбиральню! Обмін білизни. Може, каптенармус видасть нові онучі…»

На щастя, час пролетів швидко. Руки помиті, мундир вичищений, ложка з собою, волосся зачесане, нігті в порядку, — можливо, Бем стоїть десь біля входу в їдальню і ще заставить показати руки…

— На обід!

Бем і справді стовбичив біля дверей.

— Ану показуйте пазури!

Гольт пройшов щасливо, але позад себе почув крик:

— О боже! Куди ж ти лізеш, свиня немита? Геть!

За довгим дерев’яним столом вміщалися два відділення — тридцять чоловік сиділи мало не на колінах один у одного. Днювальні поставили миски з картоплею в мундирах та відро каламутно-коричневого соусу, де плавали якісь підозрілі шматочки м’яса.

— Слухай!

Ротний командир, обер-фельдмейстер Лессер, в супроводі фельдмейстера Бетхера, важко ступаючи, пройшов між рядами стільців до свого столу, де він обідав з командирами взводів.

— Сьогоднішній девіз!

З кутка хтось закричав з саксонським акцентом:

— Картопля, підлива й цибуля летять униз крізь штани, в черевики, до п’ят!

Обер-фельдмейстер засміявся, потім крикнув:

— Рота!..

— …Налітай! — закричали всі.

Їжа здалася Гольтові огидною, але він був голодний і накинувся на картоплю.

За столом заведено було розповідати всякі гидоти, і вершиною солдатської доблесті вважалося їсти, не звертаючи на це ніякої уваги.

В їдальню зайшов Бем з товстою пакою листів. «Сьогодні, певно, й мені буде лист», — подумав Гольт. Він одержав уже чотири листи від Гундель. Бем віддав пошту командирам відділень. Гольт скоса подивився на Шульце, але той знову сів, а листи кинув на стіл, прямо на лушпиння з картоплі і розлитий соус. Пошту він роздав у спальні.