Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Відставити! — гаркнув Бем. — Ви, пацюки кастровані, це що, по-вашому, пісня? Ну зачекайте ж, я вас навчу роти роззявляти! Помічники інструктора, направо! Решта наліво — бігом… марш!.. Лягти! Встати!

Так тривало хвилин п’ять. Потім знову: «Три… чотири!» «На фронт, на фронт…» Гольт задихався, проте кричав на все горло. І раптом подумав: «Бем зник. А що, коли він зараз розкидає моє ліжко?!» «В бою надія вся на бога, — співав він. — Над нами прапор перемоги…»

Гольтова постіль залишилась нерозкиданою. Він надів каску і взяв з піраміди карабін. Відділення вибирали бойові позиції в окопах і за зруйнованою теплицею. Було наказано проводити заняття «в умовах, наближених до фронтових». Підійшов Шульце, тримаючи в руках учбовий фаустпатрон. Про цю зброю розповідали чудеса.

— Величезна пробивна сила, — сказав Вольцов. — Звичайно, якщо влучиш.

Гольт і Вольцов стояли віддалік і курили. Курити до обіду заборонялось, але Шульце сьогодні було не до того. Його турбувало наступне заняття.

— Т-34/85, який з минулого року стоїть на озброєнні,— розповідав Вольцов, — має сімдесятип’ятиміліметрову лобову броню, а фаустпатрон при вдалому влучанні пробиває її.

Шульце скомандував:

— Шикуйся! Поставити зброю!

Вони стали півколом навпроти нього.

— Фаустпатрон, — почав Шульце, — це засіб боротьби з танками. Тобто засіб боротьби піхоти з танками, і зветься цей засіб фаустпатроном. Продовжуйте, Вольцов!

Вольцов пояснював стисло, дещо повчальним тоном.

— Повторіть, Венскат! — перебив Шульце.

Венскат був не дурний хлопець, але важкодум.

— Га? — спитав він, і за це Шульце поганяв його до поту по шлаковій доріжці.

Вольцов пояснив принцип дії кумулятивного заряду: фаустпатрон — це кумулятивний снаряд, який застосовується проти танків і розривається від удару. Чи то Шульце більше не хотілось виступати в ролі пасивного спостерігача, чи цим він сподівався позбутися таємного страху, що відчував його перед цією темою — невідомо. У всякому разі, він раптом крикнув Краінцові:

— Лягай! Вижатись п’ятдесят разів!

Усі з цікавістю дивились, як Кранц трудиться і поступово слабне.

З-за рогу вийшов унтер-фельдмейстер Бем.

— Продовжуйте!

Це був середній на зріст чоловік так років тридцяти, і його водянисто-блакитні очі завжди дивилися з підозрою. До мобілізації він був власником пивного бару у великому промисловому місті на Рейні. У цю хвилину він недовірливо переводив погляд з одного на другого і потім наказав усе повторити спочатку. Не обійшлося без крику.

— Чого ви усміхаєтесь, Гольт?

— Пане унтер-фельдмейстер, це в мене нерви.

— Нерви, кажете? Ось зараз я покажу вам такі нерви, що в животі засмикає! Лягай і на пузі до рову!

Гольт не поспішав. «Нічого, це зміцнює м’язи», — думав він, стиснувши зуби. Коли Гольт повернувся назад, Бем уже перейшов до другого відділення. Шульце з гріхом пополам пояснював, як поводитися з фаустпатроном. Вольцов показував це на практиці.

— Вернер, Зепп і Хрістіан, увага! Фаустпатрон — це тепер найголовніше!

Навчання закінчилось звичайною зубрячкою. Чотири прийоми, які десятки разів повторювали і розучували. По-перше, зняти контрову дротинку; по-друге, підняти цілик… Підняти цілик! «Як уже все це набридло!» — думав Гольт. По-третє, поставити запобіжну заскочку в бойове положення… «Аж нудно від цього всього!» По-четверте, натиснути спуск! «По-перше, по-друге, по-третє, по-четверте, дротинка, цілик, запобіжна заскочка, спуск — хоч сто років проживу, ніколи не забуду!» Приготування до пострілу — позаду десять метрів вільного простору, бо під час пострілу вибиває полум’я, немає зовсім віддачі… І знову те ж саме: від «по-перше» до «по-четверте», від дротинки до спуску і приготування до пострілу. Ану повторіть іще раз! Тепер ви, тепер он ви там, ви, тварюко! Тепер ще раз ви! Хай йому біс, не виходить!.. «А чи влучиш же? — подумав Гольт. — Це ще невідомо. І чи вистачить у мене духу підпустити танк на п’ятдесят метрів?»

— Не турбуйся, — заявив Вольцов, коли навчання нарешті закінчилось. — Як посуне на тебе такий шерман вагою тридцять три тонни — все, як треба, зробиш!

— У штани! — вигукнув Венскат.

Навчання в їдальні.

— Костоправ! — вигукнув хтось.