Кров Амбера: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Багато практикувався, — відповів він.

— Чим ти займався тут?

— Плавав з Жераром. Побував у Дейгені і в одному з таборів Джуліана в Ардені. Відвідав також і Рембо. Цікаве містечко. Брав уроки фехтування. А дропп показував мені міські пам'ятки.

— По всій імовірності, виключно питні заклади.

— Ну, не тільки. Фактично, тому я тут і знаходжуся. Йому належить половина доходів «Ями», і мені довелося пообіцяти замовляти тут частіше. Заклад, проте, хороший. Коли ти повернувся?

— Тільки що, — відповів я, — і в мене приготована для тебе ще одна довга історія.

— Добре. Твої історії зазвичай бувають химерними і заплутаними, — згадав він. — Такі історії добре слухати напередодні прохолодної осені. Давай, послухаємо, про що вона.

Розповідав я весь час обіду і довго після нього. На вулиці ставало незатишно через холодок, день закінчувався, і тому ми попрямували до палацу. Нарешті я закінчив розповідати за склянкою гарячого сидру перед каміном в одній з невеликих кімнат у східному крилі.

Білл похитав головою.

— Вмієш же ти знаходити собі неприємності, — промовив він нарешті. — У мене є одне питання.

— Яке?

— Чому ти не доставив Люка в Амбер?

— Я вже пояснив тобі.

— Ти привів не дуже-то вагому причину. Заради якихось туманних відомостей, важливих за його словами для Амбера? І щоб отримати їх, тобі ще треба попрацювати на нього?

— Це все зовсім не так.

— Він же комівояжер, Мерль, і сплавив тобі барахло. Ось що я про це думаю.

— Ти неправий, Білл. Я його знаю.

— З давніх пір, — погодився Білл. — Але наскільки добре? Ми вже говорили з тобою про це. Все те, чого ти не знаєш про Люка, набагато переважує те, що ти знаєш.

— Він міг відправитися куди завгодно, але прийшов до мене.

— Ти — частина його плану, Мерль. Він має намір дістати Амбер через тебе.

— Не думаю, — засумнівався я. — Це не в його звичках.

— По-моєму, він скористається всім, що трапиться під руку — або усяким.

— Я йому вірю, — знизав плечима я. — А ти ні. Ось і все.

— Гадаю, так, — погодився він. — Що ти тепер збираєшся робити? Чекати, що з усього цього вийде?

— У мене є один план. — Сказав я. — Одне лише те, що я йому вірю, не означає, що я не буду страхуватися. Але в мене є питання до тебе.

— Так?

— Якби я доставив його сюди, і Рендом вирішив, що факти недостатньо ясні, і побажав би влаштувати судове слухання, ти погодився б представляти інтереси Люка?

Очі його розширилися, а потім він посміхнувся.

— Якого роду судове слухання? — Запитав він. — Я не знав, що тут проводиться небудь подібне.

— Як онук Оберона, — пояснив я, — він підпадає під дію Закону Королівського Двору. Глава правлячого дому зараз Рендом. І тільки від нього залежить, чи забути про цю справу, і відразу ж винести вирок або призначити слухання справи. Як я розумію, таке слухання може бути настільки формальним або навпаки неофіційними, наскільки захоче цього Рендом. В бібліотеці є книги на цю тему. Але обвинувачений завжди мав право бути представленим на суді, якщо він того хотів.