Кров Амбера: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— І що тоді станеться? Руйнування матерії буде продовжуватися, поки не спустошить це Відображення?

— Ні, — відповів він. — Існують фактори обмеження. У міру того, як вона стане поширюватися, опір Порядку проти Хаосу буде рости. І досягне точки стримування.

— А якщо ти залишишся там, де стоїш, і будеш продовжувати викликати все більше і більше?

— Виникнуть великі руйнування.

— А якщо ми об'єднаємо зусилля?

— Ще більш обширні руйнування. Але я замислив не такий урок. Тепер я буду залишатися пасивним, поки ти керуєш нею…

І я визвав свій Знак Логруса і провів лінію руйнування по величезному колу, поки не замкнув на саму себе, оточивши нас немов темним ровом.

— А тепер відійшли його, — звелів він, і я відіслав.

І тим не менше, вітри та звуки продовжували бушувати, і я нічого не міг розгледіти за темною стіною, яка, здається, повільно наступала на нас з усіх сторін.

— Фактор обмеження ще явно не досягнутий, — зауважив я.

— Ти правий, — реготнув він. — Хоча ти і зупинився, але все одно перейшов певну критичну межу, і тому тепер процес безконтрольний.

— О, — промовив я, — скільки ж це буде продовжуватися, поки не спрацює та згадана тобою система природного обмеження?

— Це станеться вже після того, як вона повністю анігілює ділянку, де стоїмо ми, — відповів він.

— Вона розходиться у всіх напрямках так само, як і направляється в нашу сторону?

— Так.

— Цікаво. Але ЯКА ж критична маса?

— Мені доведеться показати тобі. Але спочатку нам краще підшукати нове місце. Це зникає. Візьми мене за руку.

Я стиснув його долоню, і він провів мене в інше Відображення. І на цей раз я викликав Логрус і здійснив таку ж операцію, тільки ми тепер стояли зовні кола, в той час, як він обмежувався спостереженням. На цей раз я не дав би процесові стати безконтрольним.

Коли все було закінчено і я стояв, тремтячи, дивлячись на створений мною невеликий кратер, він поклав мені руку на плече і сказав:

— Як тобі відомо в теорії, це і є кінцева міць, що стоїть за усіма твоїми заклинаннями. Сам Хаос. Але працювати з ним безпосередньо небезпечно. Однак, як бачиш, можливо. Тепер, дізнавшись це, ти навчений повністю.

Така кінцівка була дуже вражаюча. До того ж вона жахала. І для переважного числа ситуацій, які я міг уявити, це скоріше можна було порівняти із застосуванням ядерної зброї для стрільби по горобцях. Так ось відразу я не міг уявити жодних обставин, за яких мені захотілося б вдатися до такої техніки, до тих пір, поки Віктор Мелман дійсно не розлютив мене.

Міць продовжує цікавити мене у всіх своїх проявах, масштабах і стилях. Вона була частиною мого життя настільки довгий термін, що я вважаю, що добре знайомий з нею, але сумніваюся, що коли-небудь повністю її зрозумію.

10

— Саме час, — сказав я тому, хто крився у темряві.

Після цього звук видала не людина. Це було тихе гарчання. Я гадав, на що схожий цей звір, але був упевнений, що напад не змусить себе чекати. Однак, нападу не було. Замість цього рик вщух, і те, що таїлося в темряві, заговорило знову:

— Відчуй страх, — долинув шепіт.

— Відчуй сам, — порадив я йому, — поки ще можеш.

Судячи по звуках, подих його був тяжким. За моєю спиною танцювали язики полум'я. Дим ретирувався якнайдалі з поля зору на протилежну сторону табору, наскільки йому дозволяла довжина мотузки.

— Я міг би вбити тебе, поки ти спав, — повільно промовив він.