Кров Амбера: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Я взагалі-то не хотів вдаватися в подробиці, оскільки знав, що він хотів тричі при оказіях подолати Логрус, і кожен раз в останній момент відступав, подивившись на нього. Напевно, його також турбували не прибрані нікуди Сухе скелети невдах. По-моєму, Юрт знав лише трішки, або зовсім небагато здогадувався про те, що мені відомо про останні два випадки, коли він передумав. Тому я вирішив применшити свої досягнення.

— О, насправді не відчуваєш нічого особливого, — протягнув я, — до тих пір, поки дійсно не застосуєш її. А тоді це важко описати.

— Я подумую сам незабаром зайнятися цим, — сказав він. — Було б непогано подивитися деякі Відображення, а може навіть знайти де-небудь королівство для себе самого. Ти не можеш мені дати яку-небудь пораду?

Я кивнув.

— Не озирайся, — порадив я. — Не барися. Вперед і тільки вперед.

— Схоже на наказ, як я армії, — засміявся він.

— Вважаю, схожість є.

Він знову засміявся і запропонував:

— Пішли, вполюємо собі жанда.

У той полудень ми втратили слід в зарослях серед опалого листя і сучків. Ми чули, як жанд ломився крізь чагарники, але важко було відразу визначити, в який бік він йшов. Я стояв спиною до Юрта і дивився на узлісся, намагаючись знайти якийсь слід, коли Факір туго стягнув моє зап'ястя, а потім розмотався і впав на землю.

Я нахилився, щоб підняти його, гадаючи, що ж сталося, коли почув зверху дзвін. Швидко піднявши погляд, я побачив, що зі стовбура дерева прямо переді мною стирчить стріла. Вона встромилася на такій висоті від землі, що якби я залишився стояти, вона увійшла б мені в спину.

Я швидко обернувся до Юрта, навіть не випрямляючись зі свого зігнутого положення. Той вставляв у лук нову стрілу.

— Не озирайся, — повторив він. — Не баріться. Вперед і тільки вперед, — і засміявся.

Я кинувся йому в ноги, коли він підняв зброю. Лучник досвідченіший, ймовірно, убив би мене, проте, побачивши, що я метнувся до нього, він вдарився в паніку і випустив стрілу завчасно, так що вона потрапила мені в бік шкіряного жилета і не зачепила тіла.

Я підсік його вище колін, і він упустив лук, падаючи на спину. Він вихопив мисливський ніж, відкотився вбік і змахнув зброєю, цілячи мені в горло. Я схопив його за зап'ястя лівою рукою і був кинутий на спину силою інерції. Відвівши від себе ножа, я одночасно вдарив його правим кулаком в лице. Він штовхнув мене коліном у пах, блокувавши удар.

Вістря ножа опустилося на відстані якихось дюймів від мого горла, і цей удар ще більше зруйнував мій опір. Все ще страждаючи від болю, я зумів вивернути його руку, порізавши по ходу справи його кисть. Потім штовхнув його правою, потягнув на себе лівою і відкинувв вліво по напряму повороту. Його рука вийшла з мого ослаблого захоплення, і він відкотився в сторону, а я спробував встати — і тут я почув його пронизливий зойк.

Піднявшись на коліна, я побачив, що він лежить на правому боці, і ніж лежить в декількох футах за ним, застрягши в переплетенні зламаних сучків. Він притиснув до лиця обидві руки і без слів, по звірячому, мукав від болю.

Я підійшов до нього подивитися, що трапилося, тримаючи напоготові Факіра, якщо він раптом задумав небудь фокус.

Але він не прикидався. Діставшись до нього, я побачив, що гострий кінець лежачого сука пронизав йому праве око. По щоці і правій стороні носа стікала кров.

— Перестань сіпатися! — Звелів я йому. — Ти ще більше погіршуєш справу. Дай я його вийму.

— Не торкайся мене! — Закричав він.

Потім, зціпивши зуби і корчивши жахливі гримаси, він схопився за сук правою рукою і відкинув голову назад. Я мимоволі відвернувся. Кілька митей опісля він заскавчав і впав без свідомості. Я віддер лівий рукав сорочки, відірвав від нього смугу, згорнув її в тампон і приклав до його осиротілої очниці. Іншою смугою я перев'язав, щоб він тримався на місці. Фракір, як зазвичай, сам знайшов дорогу назад до мене на зап'ястя.

Потім я витягнувв Карту, здатну перемістити нас додому, і піднявши Юрта на руки, вирушив у путь. Матусі це напевно не сподобається.

Міць.

Була субота. ми з Люком весь ранок літати на дельтаплані. Потім зустрілися за ленчем з Джулією і Гейл, а потім вийшли в море на «Зоряному Спалаху «і каталися весь полудень. Пізніше ми зайшли в гриль-бар на березі, де я замовив пива, поки ми чекали біфштексів, тому що Люк з гуркотом звалив мою ліву руку на стіл, після недовгої боротьби для з'ясування, хто заплатить за випивку.

Хтось за сусіднім столиком вимовив:

— Якби в мене був мільйон доларів, не оподатковуваних податком, я б… — Джулія розсміялася, почувши це.

— Чого смішного? — Запитав я її.

— Список його бажань, — пояснила вона. — Я б хотіла шафу, повну модних суконь і деякі елегантні коштовності для них. А шафу помістити в дійсно симпатичний будинок, а будинок — туди, де я була б важливою персоною…

— Я помічаю поступове зміщення від грошей до влади, — посміхнувся Люк.