Кров Амбера: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Так, вважаю, схоже. Але повір, ці відомості того варті.

— А що, якщо їх цінність зменшились, поки я чекаю?

— Ні, я тут розрахував своєчасність. Моє одужання займе всього пару днів по часу Амбера. Я не можу уявити, щоб справи пішли так швидко.

— Люк, це починає бути схожим на якийсь обман.

— Так, — погодився він, — але він піде на благо і Амбера, і тобі самому.

— Це погіршує становище. Я не можу уявити, щоб ти видав ворогові що-небудь подібне.

Він зітхнув.

— Цього може навіть вистачити, щоб зняти мене з гачка, — додав він.

— Ти думаєш припинити мстити?

— Не знаю. Але я так багато думав, і якщо вже вирішу піти цим шляхом, то тільки заради дійсного виграшу в справі.

— А якщо вирішиш не йти, то підставиш ніжку самому собі, адже так?

— Я зможу це пережити. Це утруднить мою задачу, але не зробить її неможливою.

— Не знаю, — сказав я. — Якщо визнають, що мені рішуче нічого дати в якості компенсації за те, що я відпустив тебе на волю, то мені стане жарковато.

— Я нікому не скажу, якщо не скажеш ти.

— Є ще й Вінта.

— А вона не перестає наполягати, що головна мета в її житті — захищати тебе. Крім того, якщо ти повернешся, то там її не буде. Або, скоріше, буде справжня Вінта, що прокинулася після безпам'ятства.

— Як ти можеш стверджувати з такою впевненістю?

— А як же інакше? Адже ти пропав. І вона напевно вже шукає тебе.

— Ти знаєш, що вона таке насправді?

— Ні, але якось допоможу тобі розкинути мізками.

— Не зараз?

— Ні, я ще повинен поспати. Мене знову мучить слабість.

— Тоді повернімося до нашої угоди. Що ти збираєшся робити, як ти маєш намір це робити, і що ти обіцяєш мені?

— Я залишуся тут, поки знову не буду в формі, — позіхнув він. — Потім, коли підготуюся до нападу на Замок, зв'яжуся з тобою. До речі, мої Карти все ще в тебе?

— Природно. Давай далі. Як ти маєш намір взяти Замок?

— Я ще обмірковую це. Потім також дам тобі знати. Так чи інакше, на цьому етапі ти можеш або допомогти мені, або ні, як порахуєш потрібним. Але я не заперечував би проти товариства ще одного чаклуна. Коли ми ввірвемся і звільнимо її, я повідомлю тобі те, що обіцяв, і ти зможеш доставити цю інформацію в Амбер.

— А що, якщо ти програєш? — Поцікавився я.

Він відвів погляд.

— Гадаю, така можливість існує завжди, — погодився нарешті він. — Гаразд, як щодо ось такої ідеї? Я запишу всю інформацію і буду тримати при собі. І передам тобі, по Картаю або особисто, перед нашим штурмом. Виграю я чи програю, але з тобою розрахуюся.

Він простягнув здорову руку, і я потис її.