Шуани, або Бретань 1799 року. Батько Горіо: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Ці слова, злетівши наче ненароком з її уст, збентежили саму дівчину; вона спаленіла, і весь її вигляд промовляв лише про чарівну наївність почуття. Легким порухом вона випустила руки молодого офіцера — не тому, що засоромилась, несвідомо потиснувши їх, а під впливом якоїсь думки, яка важким тягарем лягла їй на серце. Він стояв перед нею, сп'янілий від надії. Дівчина наче розсердилась раптом сама на себе за своє вільне поводження, можливо, й цілком дозволенне у випадкових дорожніх зустрічах. Вона прибрала церемонного вигляду і, вклонившись обом своїм супутникам, зникла разом із Франсіною. Ввійшовши до їхньої кімнати, Франсіна, заломивши в розпачі руки, глянула на свою господиню.

— О Марі, чого тільки не сталося за такий короткий час! — мовила вона. — Тільки з вами можуть траплятися такі історії!

Мадмуазель де Верней стрепенулася і кинулась їй на шию.

— Це справжнє життя! Я почуваю себе на небі!

— А може, в пеклі,— заперечила Франсіна.

— Хай і в пеклі! — весело вигукнула мадмуазель де Верней. — Дай мені руку, послухай, як б'ється серце. Я немов у гарячці. Тепер цілий світ для мене ніщо! Безліч разів бачила я цього юнака в своїх мріях! Яке прекрасне в нього обличчя, який блискучий погляд!

— Та чи покохає він вас? — сумно спитала простодушна селянка, і обличчя її посмутніло.

— І ти питаєш про це? — відповіла мадмуазель де Верней. — Скажи лишень, Франсіно, — додала вона напівжартома-напівсерйозно, — це було б дуже важко?

— Та ні, але чи кохатиме він вас довіку? — мовила Франсіна, усміхаючись.

Хвилинку вони дивились одна на одну, збентежені: Франсіна дивувалася із свого несподіваного життєвого досвіду, Марі вперше побачила щасливе майбутнє в коханні. Вона немов нахилилася над прірвою, прислухаючись до гуркоту каменя, недбало кинутого туди, щоб виміряти глибину безодні.

— Е, то вже моя справа! — вигукнула мадмуазель де Верней, супроводжуючи свої слова жестом завзятого гравця. — Я ніколи не співчуватиму зрадженій жінці, вона сама винна в тому, що її покинули. Чоловіка, що віддав мені своє серце, я зумію зберегти живого чи мертвого. — Помовчавши трохи, вона додала здивовано: — Але звідки в тебе такий досвід, Франсіно?

— Панночко, — хутко мовила дівчина, — я чую кроки в коридорі…

— Ні, це не він, — вигукнула Марі, прислухавшись. — То он як ти відповідаєш на моє запитання, — додала вона, — Розумію!.. Ну що ж, я почекаю щирої відповіді або сама розгадаю тебе.

Франсіна не помилилась. У двері тричі постукали, перервавши їхню розмову. Почувши запрошення Марі, до кімнати ввійшов капітан Мерль.

Вклонившись по-військовому мадмуазель де Верней, капітан наважився кинути на неї захоплений погляд і, засліплений її красою, так розгубився, що спромігся сказати тільки:

— Мадмуазель, я прибув у ваше розпорядження.

— Отже, тепер ви стали моїм захисником, бо ж командир півбригади подав у відставку. Адже так зветься ваша частина?

— Мене послав мій безпосередній начальник — майор Жерар.

— Видно, ваш командир дуже боїться мене? — спитала вона.

— Даруйте, мадмуазель, Юло не боїться, але, бачте… жінки для нього ніщо, і йому прикро коритися генералові у чепчику.

— Проте, — відказала мадмуазель де Верней, — його обов'язок — виконувати накази своїх начальників. Я шаную субординацію, попереджаю вас, і не люблю, коли мені чинять опір.

— О, це було б нелегко.

— Розпочнімо нараду, — провадила далі мадмуазель де Верней. — У вас тут свіжі загони, вони супроводжуватимуть мене до Маєнни. Я повинна прибути туди сьогодні ввечері. Чи знайдемо ми там нових солдатів, щоб їхати далі не зупиняючись? Шуани не знають про нашу маленьку експедицію. Подорожуючи вночі, ми наражаємось, звичайно, на небезпеку, коли нам зустрінуться шуани в такій кількості, що наважаться нас атакувати. Як на вашу думку, це можливо?

— Так, мадмуазель.

— А яка дорога між Маєнною і Фужером?

— Важка. Безперестану то піднімаєшся на гору, то спускаєшся. Цей край створений тільки для білок.

— Рушаймо, рушаймо, — сказала вона. — А що виїжджаючи з Алансона, ми нічим не ризикуємо, то ви йдіть вперед, ми вас доженемо.

«Можна подумати, що вона вже десять років має чин командира, — подумав Мерль, виходячи, — Юло помиляється, ця дівчина не з тих, що заробляють собі ренту на перині. Сто чортів! Якщо капітан Мерль хоче стати майором, я не раджу йому вважати святого Михаїла за диявола».

Поки мадмуазель де Верней радилась із капітаном, Франсіна вийшла з кімнати подивитися крізь коридорне вікно на те місце у дворі, куди від самого прибуття до заїзду її поривала непереборна цікавість. Вона вдивлялась у купу соломи в стайні так пильно, наче молилася перед образом Божої Матері. Раптом вона помітила пані дю Га: обережно, як кішка, що боїться забруднити свої лапки, вона пробиралась туди, де ховався Плазуй-по-Землі. Побачивши пані дю Га, шуан підвівся, вся його постать виказувала найглибшу пошану. Ця дивна зустріч розпалила цікавість Франсіни, вона вибігла надвір, прослизнула уздовж стіни непомітно для пані дю Га й сховалася за дверима стайні. Дівчина йшла навшпиньках, затамувавши дух, ступаючи зовсім нечутно, і їй вдалося наблизитися до Плазуй-по-Землі, не привернувши його уваги.

— Якщо ти про все розвідаєш і виявиться, що вона привласнила чуже ім'я, то вбий її без жалю, як скаженого собаку.