«Філософія: Навчальний посібник.»: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

6. Кельзен Г. Чисте Правознавство: З додатком: Проблема справедливості. - К.: Юніверс, 2004. - 496 с.

7. Кистяковский Б. А. Философия и социология права. - СПб.: РХГИ, 1998. - 800 с.

8. Кистяковский Б. А. В защиту права (Интеллигенция и правосознание) // Вехи. Из глубины. - М.: Правда, 1991. - С. 122-149.

9. Нерсесянц В. С. Философия права: Учебник для вузов. - М.: Норма, 2005. - 656 с.

10. Оноре Т. Про право. Короткий вступ. - К.: Сфера, 1997. - 124 с.

11. Познер Р. Проблеми юриспруденції. - Харків: Акта, 2004. - 488 с.

12. Практична філософія та правовий порядок. Збірка наукових статей. - Харків: Центр Освітніх Ініціатив, 2000. - 342 с.

13. Радбрух Г. Философия права. - М.: Международные отношения, 2004. - 240 с.

14. Рикёр П. Справедливое. - М.: Гнозис, Логос, 2005. - 304 с.

15. Ролз Дж. Теорія справедливості. — К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001. - 822 с.

16. Синха С. П. Юриспруденция. Философия права. Краткий курс. - М.: Издательский центр "Академия", 1996. - 284 с.

17. Філософія права. Навчальний посібник. / О. О. Бандура, С. А. Бублик, М. Л. Заінчковський та ін.; за загальною ред. М. В. Костецького, Б. Ф.Чміля. - К., 2000.

18. Філософія права. Навчальний посібник. / За ред. О. Г. Данільяна. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 270 с.

19. Фуко М. Истина и правовые установления // Фуко М. Интеллектуалы и власть. Избранные политические статьи, выступления и интервью. Часть 2. - М.: Праксис, 2005. - С. 40-177.

20. Фуллер Л. Анатомія права. - К.: Сфера, 1999. - 144 с.

21. Фуллер Л. Мораль права. - К.: Сфера, 1999. - 232 с.

22. Хайек Ф. А. Право, законодавство та свобода: Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії: В 3 т. Т. 1. Правила та порядок. - К.: Сфера, 1999. - 196 с. Т. 2. Міраж соціальної справедливості. - К.: Сфера, 1999. - 200 с. Т. 3. Політичний устрій вільного народу. - К.: Сфера, 2000. - 252 с.

23. Харт Х. Л. А. Концепція права. - К.: Сфера, 1998. - 231 с.

24. Хёффе О. Справедливость: Философское введение. - М.: Праксис, 2007. - 192 с.

25. Хёффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической философии права и государства. - М., 1994.

26. Циппеліус Р. Філософія права: Підручник. - К.: Тандем, 2000. - 300 с.

27. Шкода В. В. Вступ до правової філософії. - Харків, 1997.

28. Штраус Л. Естественное право и история. - М.: Водолей Publishers, 2007. - 312 с.

7. ЛЮДИНА

7.1. Особливості філософського підходу до проблеми людини

Раніш наведені міркування про суспільство і його історію не можуть вплинути на нас так, аби ми забули, що всі структури й сфери суспільства існують доти, доки існують люди. Живі, діючі людські істоти є творцями складних соціальних інституцій, всіх історичних реалій. Без наявності людей ні про що говорити, бо нема ні суспільства, ні історії. Врешті-решт кожний розуміє досить банальну істину: поглянувши навкруги, ми бачимо, що нас оточують люди, а не структури; люди для нас видаються безперечно більшою реальністю, ніж абстрактні розумові конструкції щодо устрою суспільства, якими б вони не були вірогідними. Безпосередньо ми реагуємо на дії і вчинки живих індивідів, а не на якісь узагальнені в теоретичних конструкціях обставини. Навколишній соціальний світ з самого початку з’являється перед кожним з нас як світ людей. І рано чи пізно постає вже перед малою дитиною просте, і водночас неймовірно складне питання: що таке людина, хто такі люди? Про складність цього питання може свідчити твір французького письменника Веркора (псевдонім Жана Брюллера, 1902- 1991) «Люди чи тварини?», написаний понад півстоліття тому. У ньому йдеться про вигадану ситуацію, коли комісія Британського парламенту вирішувала задачу визначення поняття людини у зв’язку зі смертю істоти, що нагадувала людину. Якщо ця істота («тропі») людина, то винні в її смерті несуть кримінальну відповідальність за це, якщо ж вона - тварина, то провинність може бути на рівні морального осуду, чи то адміністративного засудження, як у разі завдання шкоди природі. Парламентська комісія виробила визначення людини, яке складалось із трьох статей:

«Стаття I. Людину відрізняє від тварини наявність релігійного духу.

Стаття II. Основними ознаками релігійного духу є (у спадному порядку): Віра в Бога, Наука, Мистецтво в усіх його проявах; різні релігії, філософські школи в усіх їх проявах; фетишизм, тотеми і табу, магія, чаклунство в усіх його проявах; ритуальне людоїдство в його проявах.

Стаття III. Будь-яка істота, яка має хоч би одну ознаку з тих, що перелічені у Ст. II, визнається членом людського суспільства і її особа гарантується на всій території Сполученого Королівства всіма законами, що записані в останній декларації прав людини»[431].

Книга Веркора написана, за словами автора, як «не дуже серйозний роман», проте в ній порушена важлива філософська проблема, актуальність якої набувала і може набувати й далі досить несподіваних проявів. Скажімо, в найдавніші часи тільки представники свого роду-племені вважались людьми. У мовах багатьох народів світу їх етнічна самоназва в перекладі на нашу мову означає просто «люди». За цим вбачається те, що інших схожих на них істот вони вважали за «не людей» або за «несправжніх людей». Стародавні удмурти, ненці, американські ескімоси звали самі себе однаково, якщо кожного разу перекладати ці назви якоюсь одною мовою. Вони - просто «люди». Німці самі себе називають Deutsch, словом, яке в свою чергу походить від стародавнього слова, що значило «люди, народ»; «тюрк» походить від слова, яке давньотюркською мовою означало «людина»; «нівх» - «людина» нівхською мовою. Дехто з учених вважає, що закінчення «ар» у назвах багатьох народів (згадаймо болгар, татар, хазар, авар) значить «людина»[432]. З історії ми знаємо, який тернистий шлях пройшла культура, щоб люди звикли визнавати теж за людей жінок, дітей, підлеглих, бідних, мешканців інших континентів. Одним з прогресивних впливів християнської релігії на суспільну свідомість, і мораль зокрема, було утвердження думки про єдність людей незалежно від роду, суспільного і матеріального стану, фізичного вигляду. Так у одному з послань св. апостола Павла говориться: «Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, - бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Гал., 3:28). Звернувшись до сучасності, можна досі знайти в психології невихованих людей рецидиви зневажливого ставлення до інших, що межує з примітивним поділом людського роду на «людей» і «не людей». Слід взяти до уваги й таке: сьогодні творці комп’ютерних технологій серйозно замислюються над можливістю створення штучного інтелекту, а також роботів, здатних до емоційних переживань, що будуть нагадувати людські. У такому разі, як ставитись до таких створінь? Або як бути у разі можливого (нехай хоч і дуже гіпотетичного) контакту з представниками неземних цивілізацій? Хто ми такі по відношенню до них і навпаки?

[431] Веркор. Люди или животные? – М.: Изд-во иностр. литературы, 1957. – С. 204.

[432] Див.: Бромлей Ю. В., Подольный Р. Г. Человечество – это народы. – М.: Мысль, 1990. – С. 98–101.