«Філософія: Навчальний посібник.»: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Соціальна норма - форма презентації суспільних відносин на рівні поведінки людей.

Соціальна реальність - сукупна діяльність людей та її прямий і побічний загальний результат.

Соціальна філософія - частина філософського знання, яка спеціально і з найбільш загальних позицій досліджує якісну своєрідність суспільства, структуру та взаємозв'язок різних компонентів суспільного цілого.

Соціальне - (від лат. socius - загальний, спільний; той, що знаходиться в союзі) сумісне, спільне, сукупне, яке передбачає також зазначення видів сукупності з точки зору суб'єктів спільної діяльності, типів взаємодії, результатів діяльності, відображення вказаної сукупності в свідомості людей.

Соціальний порядок - усталені типи узгоджених взаємодій людей, урегульованих стихійно сформованими або свідомо встановленими правилами.

Спостереження - цілеспрямоване сприйняття об'єкта наукового дослідження, що здійснюється безпосередньо або за допомогою приладів.

Стоїцизм - філософська школи доби еллінізму, засновник Зенон (333-262 р. до н. е.).

Структура - (з лат. structura - споруда; улаштованість, порядок) сукупність усталених зв'язків об'єкта, що забезпечують його оформленість як даного, тотожного собі.

Субстанція - у широкому значенні означає самодостатню кінцеву основу (сутність, підставу, причину) існуючого. У менш широкому це поняття стосується субстратної основи, носія фундаментальних властивостей сущого певного роду.

Суспільні відносини - спосіб сукупного взаємозалежного буття певних груп людей, сутність якого (цього способу) зводиться до наявності для них реальної можливості вступити з необхідністю у актуальний взаємозв'язок через діяльність та її продукти.

Суспільство - системна єдність соціальних результатів діяльності людей.

Теодицея (лат. theodicea - виправдання Бога, від грець. θεός, «бог» + грець. δίκη, «справедливість») - релігійно-філософська доктрина, що виправдовує благість Бога, не дивлячись на наявність у світі зла.

Теорія (від грець. θεωρρία - споглядання) - це достовірне, істинне знання, що існує як певна система логічно пов'язаних висловлювань щодо суттєвих зв'язків тих чи інших сторін дійсності.

Традиція - механізм відтворення соціальних інститутів і норм, при якому їх підтримка узаконюється одним фактом існування в минулому.

Трансцендентальний - у кантівській філософії цей термін вживається у значенні характеристики умов можливого досвіду, завдяки яким (умовам) відбувається перехід до знань (від лат. transcendo - здійснювати перехід).

Трансцендентний - у кантівській філософії цей термін стосується судження про такий предмет, який ніколи не зустрічається і не може зустрітися у людському досвіді, напр., Бог, світ в цілому тощо.

Універсалії - загальні поняття, загальні ідеї. Природа універсалій стала предметом тривалих дискусій у середньовічній філософії.

Факт - подія, явище, процес, що потрапили до сфери наукового пізнання і зафіксовані шляхом спостереження або експерименту.

Філософія - заснований на критичній силі індивідуального розуму системний роздум про навколишній світ та людину.

Філософія історії - галузь філософського знання стосовно смислу історії, сутності та логіки історичного процесу, його спрямованості, суб’єктів та рушійних сил історії.

Цивілізація - сторона культури, увесь предметний світ, що створений людьми (артефакти), як носіями знань, умінь та навичок, котрі дають змогу пристосовувати зовнішні явища й процеси для задоволення матеріальних потреб.

Цінність - поняття, яке вживається: а) для відзначення у чому-небудь наявності відповідної якості; цей смисл відчувається при характеристиці предметів і явищ як таких, що «мають цінність», «є цінними»; б) для позначення тих складових духовності, які відображують специфічне ставлення людей до природних, соціальних та духовних явищ з точки зору їх значимості.

Час - спосіб зміни станів предметів, коли ця зміна проходить послідовно, одна за другою.