Військово-історичні праці. Спомини: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Най ті, хто вже був ув огні війни, пригадають собі ту психічну пресію, яку дають придатні для розгляду пункти, що можуть, на думку вояків, служити ворогові та відкривають наші рухи, дають, мовляв, можність скермувати на нас ворожий вогонь — смерть.

Місцевість під час бою оживає, вона стає для військ, що маневрують на ній, нібито чинником живим, сприятливим чи ворожим.

Відчути цей психічний вплив, використати його для себе — може лише той, хто сталим вивченням теренів виробив у собі звичку дивитися на мапу чи кроки, або-ж місцевість, не оком туриста чи фахового топографа, а оком вояка, що бачить у тій місцевости не гарні краєвиди чи деталі, а позиції укриття та впливи.

Використаємо тут для нашої мети (не забуваймо, що ми трактуємо все лишень із погляду впливів теренів та їх властивостей) зауваження Наполеона: «Мене вважають великим вождем, але я лише кілька разів щодня підчас війни запитую сам себе: що я зроблю, коли мене атакують справа, зліва, що я зроблю при тій чи иншій зміні ситуації, ось тому, коли мій ворог лише починає думати, я вже готовий до чину, а це шлях до перемоги».

І таким дуже важливим шляхом до перемоги є також і вміння швидко та правильно оцінювати значіння теренів, цю поважну складову боєвих операцій.

Указавши на найріжноманітнійші впливи природніх властивостей місцевости на ріжноманітну чинність військ, запитаємо тепер себе, а чи ж не можна обійтися без окремої галузі воєнної науки, що її ми називаємо «Воєнним Теренознавством»? Може, ті відомости, яких ми потрібуємо для визначення впливів властивостей теренів, знайдемо ми в инших галузях воєнних наук?

Ось, напр., Воєнна Історія, змальовуючи перебіг минулих війн і боєвих операцій, неминуче мусить змальовувати впливи властивостей теренів на ті операції. І правда, опис кождої війни починається саме з опису тих теренів, на яких війна відбувається, з опису їх природніх властивостей, із опису, як вони в тих обставинах вплинули на перебіг війни; отже, в таких описах нема ніяких прогнозів на майбутнє у зв’язку з новими факторами воєнної штуки та воєнної техніки, нема опису тих змін, які по цій війні відбулися з теренами зробивши їх чи більше приступними, чи більше посіченими.

Цього саме і не може дати нам Воєнна Історія, бо вона є лише головним джерелом досвіду для инших галузів воєнних знань, її вагу ясно визначив і Наполеон, коли сказав, що для полководця «треба читати й перечитувати історію великих полководців і їх походів». Те саме зауважив і Суворов: «читай Юлія Кесаря, Анібала й Бонапартє». Але витягнути з цього джерела потрібний матеріал і обробити його мусить для себе кожна окрема воєнна наука, та вже в опрацьованому вигпяді подати тим, хто має вчитися, а що при сьогодняшньому стані воєнної штуки та техніки одній людині не сила самій проробити таку працю, то це будуть робити ріжні галузі воєнних наук, звідки «Воєнне Теренознавство» теж вибере, що йому належиться, методом, який ми вже в попередньому викладі вказали.

Також самозрозуміло, що Історія воєнного мистецтва вже цілковито не може заступити Воєнне теренознавство, бо вона є лише з’ясуванням поступу і крівої воєнної штуки, і тільки Воєнне теренознавство дасть нам критерій, із яким треба підходити до вивчення впливів теренів. Вивчення ж сучасної воєнної штуки, особливо в останніх фазах її поступу. дасть нам критерій для прогнозів на майбутнє, на можливі майбутні впливи теренів.

Можливе також припущення, що Загальна Географія цілком могла б заступити Воєнне Теренознавство, одначе Загальна Географія у своїй загальній частині дасть лише масу конкретних даних про певні фактори теренів, але ніколи не зможе, та й не мусить давати воєнної оцінки значіння їх. Спеціальні географії, як от — економічна, політична і инші, теж дадуть силу вихідних для висновків про воєнне значіння тих чи инших районів, але оцінювати те значіння можна лише з воєнного погдяду, що й буде завданням Воєнного Теренознавства.

Саме існування такої галузі загальних знань, як спеціяльна фахова — хоч би Економічна Географія — вже виправдує конечність одної зі складових і Воєнного Теренознавства.

Нарешті Воєнна Статистика, що її вважали за заступника Воєнного Теренознавства, вже в працях Ген. Золотарьова «Воєнная статистика юго-западного фронта» обернулась скорше в своєрідню «Воєнну Географію», бо вже почала стратегічно розглядати райони, та навіть і така Воєнна Статистика не може заступити цілком і вповні «Воєнного Теренознавства», бо вона дає силу конкретних даних про певні терени, але їй бракує методів оцінки тих теренів, щоб мати змогу швидко визначувати їх релятивне значіння за тих чи инших конкретних даних чи можливих боєвих обставин і стратегічної сітуації.

Також безпосереднє, індивідуальне вивчення теренів не може заступити «Воєнного Теренознавства», бо для цього навіть вивчення конче треба виробити певну методу, певний критерій, які визначили б, що власне треба шукати при цьому вивченні та як оцінювати знайдене.

Тому то й уважаємо ми всі повищі галузі воєнних і загальних знань лише джерелами для «Воєнного Теренознавства», які дають йому конкретний матерьял і вихідні.

Також лише техніку і технічні методи може дати «Воєнному Теренознавству» Загальна Картографія та Загальна Топографія, бо вони самі не навчать і не можуть навчити тому, що саме відзначати на теренах як конче важливе під поглядом воєнним.

Через це саме, вибіраючи всі конкретні данні про природні властивости теренів і штучні витвори на них з инших галузів загальнолюдських знань, включаючи сюди і воєнні, Воєнне Теренознавство систематизує їх та вивчає з погляду воєнного для визначення можливих впливів їх на перебіг війни й воєнних подій і виробляє умілість доцільно використовувати ті впливи.

Підходячи до визначення завдань і розподілу «Воєнного Теренознавства», зазначимо, що ми стоїмо на погляді повної пов’язанности всіх воєнних наук ув одній «науці про перемогу», бо, властиво кажучи, тяжко провести між ними різьку межу та що всі ці розмеження мають на меті розподіл праці — більше детальної розрібки тої чи иншої галузі.

Цей погляд поширюємо ми і на взаємини між загальними, мовляв, і воєнними науками, вважаючи науки воєнні лише за одну з галузей, — за одну зі складових загальнолюдських знань, а ніколи не за щось цілком окремішне та самовистачальне. З цього виходячи, вказали ми як на джерело для «Воєнного Теренознавства» також і на загальну і спеціальні, але не виключно спеціяльні, Географії, Загальну Картографію та Топографію.

Виходячи з тої самої засади — пов’язанности воєнних знань, вважаємо за доцільне з’єднати в одну групу ті окремі дисципліни, які мусять неминуче користати з одної і тої самої чи близьких до себе метод дослідження та прямують досягнути спільної чи наближеної одна до одної мети.

При такому ґрупованні одна зі споріднених дисциплін, яка буде давати назву і цілій групі, дисципліна найбільше методольоґічна та яка найбільше дає метод дослідження, якими користуються инші, буде, на нашу думку, головною, керуючою, що дає, мовляв, тон иншим дисциплінам тієїж самої групи.

Практичність такого груповання ми вважаємо безперечною, зокрема для наук воєнних, бо знаємо, яке значіння має спільна доктрина, однакове розуміння та оцінювання явищ провідними військовими верствами, тому при певному ґрупованні воєнних дисциплін керманичі їх лише можуть порозумітися та в процесі спільної праці можуть легше прийти до загальних і правильних висновків, що будуть творчостью колективною, яка дає в зустрічі думок правду. Разом з цим виклади, подані в такому одностайному вигляді, дадуть слухачам суцільне вражіння, спільну уяву — спільну доктрину.

З цих то міркувань ми вважаємо доцільним ґруповати під назвою «Воєнне Теренознавство» такі дисциплини: 1) Воєнне Теренознавство, 2) Воєнну Географію, 3) Воєнну Картографію та 4) Воєнну Топографію.

І правда. ВОЄННЕ ТЕРЕНОЗНАВСТВО, як наука, що має ТЕНДЕНЦІЮ УЗАГАЛЬНЮВАТИ, НА ПІДСТАВІ ДОСКОНАЛЬНОГО ВИВЧЕННЯ ЗНАЧІННЯ ТЕРЕНІВ У ВІЙНАХ І БОЄВИХ ОПЕРАЦІЯХ ТА БОЯХ, ДАЄ МЕТОДИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ВОЄННИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ І ВПЛИВІВ ТЕРЕНІВ І МІСЦЕВОСТИ ДЛЯ ДОЦІЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЇХ, ПІДГОТОВКИ ПЕРЕД ВІЙНОЮ Й ПІДЧАС ВІЙНИ ТА БОЮ ТА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЇХ АБСОЛЮТНОГО ТА ВІДНОСНОГО ЗНАЧІННЯ.

Отже, «Воєнне Теренознавство», стоячи у найближчому зв’язку зі Стратегією та Тактикою, мас вести дослідну працю в царині Воєнної Історії та Історії Воєнної Штуки, оцінювати сучасну воснну техніку і указувати методи дослідів теренів, тим розвантажуючи инши галузі воєнних знань і даючи вихідні для дисциплін своєї групи, з яких першою, що є безпосереднім льогічним продовженням «Воєнного Теренознавства», є Воєнна Географія.

ВОЄННА ГЕОГРАФІЯ ВИВЧАЄ ПРИРОДНІ ТА ШТУЧНІ ВЛАСТИВОСТИ ТЕРЕНІВ ТА ЇХ КОНКРЕТНЕ ВОЄННЕ ЗНАЧІННЯ З ПОГЛЯДІВ І МЕТОДАМИ, УСТАЛЕНИМИ ВОЄННИМ ТЕРЕНОЗНАВСТВОМ.

Їй належить вивчення під воєнним оглядом рельєфів, вод, витворів властивостей ґрунту, природніх багацтв, окладу людности та форм його життя, фльори та фавни країн, підсоння й т. д.

Вона черпає широко відомости та конкретні данні від загальної і спеціяльної Географії та досліджує і оцінює їх методами Воєнного Теренознавства, веде безпосередні у природі досліди, щоб здобути ті данні, яких для осягнення її мети не вистачає в загальних, спорідненних з нею науках і яких нема в Воєнній Статистиці, яка є усе-ж поважним джерелом або методою (не будемо тут сперечатися чи Статистика — метод чи наука) для Воєнної Географії.

У загальних висновках курсу Воєнної Географії треба висвітлити воєнне значіння тих чи инпшх природніх меж ріжних районів країни, що є об’єктом досліду, та яка їх питома вага в обороноздатности країни насьогодня, і намітити, які зміни можуть запасти у зв’язку з можливим до передбачення поступом економічного життя даної країни.

Ближчою помічницею, мовляв, ілюстраторкою висновків Воєнної Географії є ВОЄННА КАРТОГРАФІЯ.

ВОЄННА КАРТОГРАФІЯ — ЦЕ ТЕХНІКА ПЕРЕДАЧІ НА КАРТУ КОНКРЕТНИХ ВОЄННИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕРЕНІВ, ЯКІ ВИЗНАЧЕНІ МЕТОДАМИ ВОЄННОГО ТЕРЕНОЗНАВСТВА.