Веселка тяжіння: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Завдання на сьогодні — увійти у контакт із покійним міністром закордонних справ Вальтером Ратенау. В гімназії Лені разом з іншими дітьми співала чарівний антисемітський вуличний куплет:

По тому, як на нього вчинили замах, вона вже нічого не співала багато тижнів, була певна, що навіть якщо й не куплет спричинився до його смерті, то принаймні ці рядки стали пророцтвом, заклинанням…

Сьогоднішнє послання — незвичного характеру. Запитання до колишнього міністра. Відбувається процес делікатного сортування. З міркувань безпеки. Лише певним гостям дозволено увійти до вітальні Петера. Претерітів не впускають, вони пліткують, вишкірюють від напруги ясна, ворушать руками… Цього тижня великий скандал навколо корпорації «IG Farben», пов’язаний із безталанною Дочірньою компанією «Spottbilligfilm AG[213]», там зачистять усе керівництво — за те, що до відділу закупівлі зброї OKW надіслали пропозицію з розроблення нового атмосферного променя, який здатний геть чисто осліпити все живе у радіусі десяти кілометрів. Наглядова комісія «IG» вчасно схаменулася. Бідолашна «Spottbilligfilm». Їхньому колективному розумові не спало на думку, щó після майбутньої війни зробить така зброя із ринком барвників. Знову маєте ментальність Götterdämmerung[214]. Зброя була відома під назвою «L-5227»: «Б» позначало «Licht», світло, ще один комічний німецький евфемізм, як і «А» у маркуванні ракет, що позначає «агрегат», або як сама назва «IG», себто «Interessengemeinschaft», спільні інтереси… а як щодо справи про каталізаторне отруєння у Празі — а чи правда, що Персонал Групи VI-b Центру Радіохімічного Управління вилетів по тривозі на схід, а отруєння комплексне, як селен, так і телур… самі вже назви отрут протвережують, як і згадки про рак…

Еліта, яка сьогодні сидітиме на сеансі, — корпоративні нацисти, серед яких Лені впізнає не когось, а генерального директора Смарагда, саме з тієї гілки «IG», що колись цікавилася її чоловіком. Але потім усі контакти перервалися. Було б дуже таємничо, навіть трохи зловісно, але все у ті дні можна було пояснити економікою…

У натовпі вона зустрічаються очима з Петером.

— Я пішла від нього, — шепоче вона, киваючи головою, поки він потискає руки.

— Поклади Ільзе в одній зі спалень. Потім поговоримо? — Сьогодні у його очах єхидство фавна. А чи прийме він те, що вона не його, не більше, ніж Францова?

— Так, аякже. А що відбувається?

Він пирхає, мовляв, мені не доповідали. Вони його використовують — використовують уже близько десяти років, всі вони. А він ніколи не знає, як саме, хіба що інколи, випадково, через натяк, перехоплену посмішку. Спотворене й завжди затуманене люстерко, усмішки клієнтів…

Навіщо їм сьогодні здався Ратенау? Що насправді прошепотів Цезар своєму протеже, коли падав? Et tu, Brute[215] — офіційна брехня, ось приблизно і все, чого можна від них домогтися, ні про що не говорить. Мить убивства — це мить, коли сходяться воєдино влада і неуцтво влади, а Смерть — уже підсумок. Коли один заговорює з іншим, то не для того, аби згаяти час із ет-ту-Брутами. Від одного до іншого переходить правда, настільки страхітлива, що історія — у ліпшому випадку не завжди шляхетна змова, щоб когось ошукати, — ніколи її не визнає. Правду пригнічуватимуть або, якщо епохи особливо елегантні, маскуватимуть під щось геть інше. Що такого може розповісти Ратенау — його мить минула, він уже багато років у потойбічному існуванні — про старе зволення, Божий Промисел? Мабуть, нічого аж настільки неймовірного, що міг би розповісти, щойно його смертні нерви спалахнули в шоці, щойно шугнув згори Ангел…

Але побачимо. Ратенау — як подейкують — був пророком та архітектором картельної держави. З того, що колись було невеличким бюро Воєнного міністерства в Берліні, він координував німецьку економіку під час Першої світової війни, здійснював контроль за постачанням, квотами й цінами, вторгався і зносив бар’єри таємності та власності, що відокремлювали одну фірму від іншої, — корпоративний Бісмарк, перед чиєю владою жоден ґросбух не мав привілеїв, жодна угода не було таємною. Його батько Еміль Ратенау заснував AEG, німецьку «Загальну електричну компанію», але молодий Вальтер був не тільки черговим промисловим спадкоємцем — він був філософом із власним баченням післявоєнної Держави. У війні, що тривала, він вбачав світову революцію, з якої постане не Червоний комунізм, не Права безконтрольність, але раціональна структура, в якій підприємництво стане правдивою, законною владою — структурою, що ґрунтуватиметься, і це не дивно, на тій, яку він спроєктував у Німеччині для ведення Світової війни.

Така от офіційна версія. Досить грандіозна. Але генеральний директор Смарагд із колегами прийшли не заради того, щоб почути маячню, в яку вірять навіть маси. Тут ідеться — якщо вистачить параної — заледве чи не про співпрацю по обидва боки Стіни, матерії і духу. Що ж таке вони приховують, чого не відають ті, без влади? Що за жахлива структура стоїть за фасадом багатоманітності та підприємництва?

Гумор повішеного. Триклята салонна гра. Правду кажучи, Смарагд у щось таке не вірить, себто Смарагд-фахівець і Смарагд-управлінець. Йому, мабуть, хочеться знаків, прикмет, підтвердження існуючого, з чого можна похихотіти у Herrenklub[216] — «Маємо навіть єврейське благословення!» Хай би що там надійшло сьогодні через медіума, вони все спотворять, відредагують, зроблять благословенням. Блюзнірство найвищого ґатунку.

У тихенькому закутку кімнати, повної китайської слонової кістки і шовкових портьєр, Лені знаходить диван, лягає, одну ногу звішує, намагається розслабитися. Франц уже, мабуть, повернувся з ракетного поля, кліпає під лампочкою, і тут фрау Зільбершлаґ подає йому останню записку Лені. Сьогодні ввечері послання переносять вогні Берліна… неонові, розжарені, зоряні… послання сплітається у мережу інформації, якої нікому не уникнути…

— Шлях вільний, — голос рухає губами і напруженим білим горлом Сакси. — Ви там у себе змушені йти ним поступово, крок за кроком. Але звідси видно всю форму одразу — не мені, я так далеко не зайшов — але багато впізнають у ній ясну присутність… слово «форма» тут не дуже доречне… Хочу бути з вами відвертим. Мені дедалі складніше ставити себе на ваше місце. Проблеми, якими ви можете перейматися, навіть глобального масштабу, багатьом тут видаються незначними збуреннями. Ви стали на звивистий і важкий шлях, але вважаєте його широким і прямим, автобаном, яким спокійно можете собі їхати. Не знаю, чи варто вам казати: все, що ви вважаєте справжнім, є ілюзією. Не знаю, вислухаєте ви мене, а чи знехтуєте моїми словами. Вам хочеться лишень одного — дізнатися про ваш шлях, про ваш автобан.

Гаразд. Мовеїн: ось що у схемі. Винайдення мовеїну, прихід на ваш рівень рожево-бузкового кольору. Ви слухаєте, директоре?

— Слухаю, герр Ратенау, — відповідає Смарагд з «IG Farben».

— Тирський пурпур, алізарин та індиго, інші барвники на основі кам’яновугільного дьогтю винайдені, але важливий — рожево-бузковий. Вільям Перкін відкрив його в Англії, але він навчався у Гофманна, який навчався у Лібіха. Має місце наступність. Якщо тут можна розгледіти карму, то лишень у дуже обмеженому сенсі… ще один англієць Герберт Каністер, а також покоління хіміків, що у нього навчалися… Потім відкриття онейрину. Запитайте у свого Вімпе. Він фахівець з бензилізохінолінів. Придивіться до клінічної дії медикаменту. Я не знаю. Але здається, вам варто поглянути у той бік. Він сходиться з лінією мовеїну-Перкіна-Каністера. Все, що я маю, то лишень молекулу, начерк… Метонейрин у вигляді сульфату. Не в Німеччині, але у Сполучених Штатах. Є прив’язка до Сполучених Штатів. Прив’язка до Росії. Як ви гадаєте, чому ми з фон Мальцаном довели до логічного завершення Рапалльский договір? Треба було рухатися на Схід. Вімпе може вам розповісти. Вімпе, V-Mann[217], завжди був присутній. Як на вашу думку, чому ми так хотіли, аби Крупп продавав їм сільгосптехніку? І це було частиною процесу. Тоді я не розумів цього так чітко, як тепер. Але я знав, що маю робити…

Візьміть до уваги вугілля або сталь. Є місце, де вони зустрічаються. Між вугіллям і сталлю межа — кам’яновугільний дьоготь. Уявіть вугілля у землі, мертво-чорне, ніякого світла, сама сутність смерті. Смерті стародавньої, доісторичної, біологічні види, яких ми більше ніколи не побачимо. Старіє, чорніє, залягає глибше і глибше, шарами вічної ночі. А над землею котиться сталь — вогненна, яскрава. Однак для створення сталі з первинного вугілля необхідно видалити кам’яновугільні дьогті — темні, важкі. Екскременти землі, очищені заради яскріння шляхетної сталі. Дистильовані…

Ми вважали, що це промисловий процес. Навіть більше. Ми дистилювали кам’яне вугілля. У претерітному лайні нас чекала тисяча різних молекул. Знак одкровення. Розгортання. Ось одне зі значень мовеїну, першого нового кольору на Землі, що вихопився на світло Землі з могили, залеглої на милі, в глибинних ерах. Також є інше значення… наступність… наразі так далеко заглянути не можу…

Але все це — уособлення життя. Справжній рух не від смерті і не до відродження. Але рух від смерті до смерті видозміненої. У ліпшому випадку вам вдасться полімеризувати кілька мертвих молекул. Але полімеризація — не воскресіння. Я про ваш «IG», директоре.

— Про наш «IG», я так розумію, — відповідає Смарагд з більшим холодом і церемонністю, ніж звичайно.

— Розберетеся. Якщо волієте називати це контактом, називайте. Я тут стільки, скільки вам знадобиться. Вам не обов’язково мене слухати. Думаєте, ліпше б послухати про те, що називаєте «життям»: зростаючий, органічний Картель. Лишень ще одна ілюзія. Дуже розумний робот. Що динамічнішим він вам здається, то глибшим і мертвотнішим насправді стає. Подивіться на димарі, як вони розмножуються, розсіваючи відходи первинних відходів над дедалі ширшими просторами міста. За структурою вони найміцніші у стисненні. Димар здатен пережити будь-який вибух — навіть ударну хвилю якоїсь нової космічної бомби… — на цих словах за столом лунає тихе перешіптування, — як усі ви добре знаєте. Отже, наполегливість структур, схильних до смерті. Смерть переходить в іншу смерть. Удосконалює своє панування, як те вугілля під землею, ущільнюється, вкривається новими стратами — епоха над епохою, місто над зруйнованим містом. Це знак Смерті-імітатора…

І знаки ці реальні. Вони також — симптоми процесу. Процес іде слідом за тією ж формою, тією ж структурою. Аби її збагнути, ви йтимете слідом за знаками. Всі розмови про причину й наслідок — мирська історія, а мирська історія — історія, що відвертає увагу. Для вас корисно, панове, але не для нас, які тут. Якщо прагнете істини — розумію, це лишень припущення, — погляньте на технічний бік цих питань. Навіть зазирніть в осердя певних молекул — саме вони, зрештою, задають температури, тиски, потужності потоку, вартості, прибутки, обриси башт…

Необхідно поставити два запитання. Перше: яка справжня природа синтезу? А тоді: яка справжня природа контролю?

Ви вважаєте, що знаєте відповіді на ці запитання, тримаєтеся своїх переконань. Але рано чи пізно їх доведеться зректися…

Мовчанка затягується. Дехто за столом совається, але комплекти мізинців залишаються у контакті.

— Герр Ратенау? А скажіть іще таке. — Це Гайнц Ріпенштосс, нестримний нацистський дотепник і ледащо. Учасники сеансу починають хихотіти, і Петер Сакса вже повертається до тями. — А що, Бог насправді єврей?

Пумм, Істерлінґ, Дромон, Ламплайтер, Спектро — це зорі на докторовій різдвяній ялинці. Виблискують цієї священної ночі. Кожен — холодна ознака глухого кута, сонця, що не хоче вставати і втікає на південь, завжди на південь, а нам залишає саму тільки північ. Однак Кевін Спектро — найяскравіша, найдальша зоря. Найтсбридж кишить юрбами, по радіо лунають різдвяні пісні, у підземці — збіговиська, а Пойнтсмен — сам-самісінький. Але він отримав свій подаруночок, тра-ля-ля, цього року йому не доводиться задовольнятися якоюсь собачкою з бляшанки від «Спаму», отак, хлопці, він має неймовірне дитя людське, змужніле, і несе десь у Слотроповій корі головного мозку трішки дитинства самої Психології, аякже, чиста історія, млява, у капсулі, не зачеплена джазом, депресією, війною — виживання, якщо хочете, часточка самого доктора Джемфа, тепер покійного, поза смертю, поза міркуванням отієї… отієї… ну, центральної ділянки…

І нема йому в кого запитати, нема кому сказати. Моє серце, відчуває він, моє серце сповнене такої мужності, такої надії… Новини з Рив’єри чудові. Для різноманітності тут досліди пішли гладко. Через якісь незрозумілі накладки із загальних асигнувань чи якогось амортизаційного фонду бригадир Пудинг навіть збільшив фінансування ГАД. Відчуває Пойнтсменову владу? Перестраховується?

[213] Від нім. «фільми за безцінь» (прим. пер.).

[214] Сутінки богів (нім.) (прим. пер.).

[215] І ти, Бруте (лат.) (прим. пер.).

[216] Чоловічий клуб (нім.) (прим. пер.).

[217] Від нім. Verbindungsmann — зв'язковий, агент, посередник (прим. пер.).