Веселка тяжіння: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Боже, — Блоут сьогодні вранці ніяк не позбудеться вдаваного захвату, театрально вказує на велетенське ліжко, гепається на нього, а тоді енергійно підстрибує. — Вони, видно, про тебе вже попередили, Слотропе! Тобі добре! А нас запхали в нікому не потрібну комору.

— Ти що йому нагородив? — Слотроп роззирається, шукає сигарети. — Що я, Ван Джонсон[227] чи щось таке?

— Та щось таке, а от стосовно… — Алюр зі свого балкона кидає йому зелену пачку «Крейвенс», — дівчат, розумієш…

— Англійці досить стримані, — пояснює Блоут, для переконливості підстрибуючи на ліжку.

— Схиблені психи, — бурмоче Слотроп, прямуючи до вбиральні, — мене запопала банда 8-го параграфа… — Стоїть вдоволений, мочиться без рук, прикурює, але не дуже розуміє Блоута — наче ж вони з Алюром давні друзі. Шпурляє сірник до унітаза, коротке шипіння — і зі Слотропом він говорить якось наче поблажливо. Може, нервує…

— То ви гадаєте, що я вас пускатиму на ніч? — кричить, перегукуючи плюскіт спущеної води. — А я вже було подумав, щойно ви потрапите за Канал, як тільки ваша нога ступить у Франції, одразу перетворитеся на Валентино[228].

— Чув я, що до війни саме так і робили, — Алюр тужливо тупцяє у дверях, — але ми з Блоутом належимо до Нового Покоління, ми мусимо покладатися на досвід янкі…

Після цього Блоут схоплюється з ліжка і намагається просвітити Слотропа пісенькою:

— Аякже, ви звернулися саме до кого треба, — упевнено киває головою Слотроп. — Але не сподівайтеся, що я за вас ще й запихатиму.

— Тільки початковий етап, захід на посадку, — відказує Блоут.

— Моі[229], — тим часом Алюр кричить з балкона кудись униз, — moi Алюр, розумієте. Алюр.

— Allure, — відповідає нерозбірливо дівочий хор знизу.

— J’ai deux amis, aussi[230], так сталося. Par un bizarre збіг, чи як там, oui?

Слотроп, який саме голиться, виходить з пінистим борсучим помазком у кулаку подивитися, що відбувається, і наштовхується на Блоута, який намагається понад лівим погоном свого співвітчизника роздивитися гарненькі личка трьох дівчат, підняті догори в ореолах величезних солом’яних капелюшків, усмішки сліпучі, очі загадкові, як море позаду них.

— Чуєте, où, — допитується Блоут, — où, розумієте, déjeuner[231]?

— Радий, що зміг допомогти, — буркоче Слотроп, намилюючи Алюрові спину між лопатками.

— То ходімо з нами, — вигукують дівчата під шум хвиль, дві з них тримають величезний плетений з лози кошик, з нього виглядають лискучі зелені пляшки із вином та окрайці хліба під білим полотном, що тріпоче краями по горіховій поливці та світліших розламах, — ходімо — sur la plage[232].

— Я тільки, — каже Блоут уже в дверях, — складу їм компанію, поки ви…

— Sur la plage, — Алюр замріявся, кліпає на сонце, усміхається донизу здійсненню своїх ранкових мрій. — Ого, це просто художнє полотно. Якогось імпресіоніста. Представника фовізму[233]. Усе залите світлом…

Слотроп заходиться стирати з рук гамамелісовий крем. Запах у кімнаті нагадує про беркширські суботи — пляшечки сливових і бурштинових тоніків, під вентилятором гойдається всіяна мухами липучка, терзання тупими ножицями… Борсається у светрі, запалена сигарета в роті, з горловини, як з вулкана, йде дим.

— Агов, а можна стрельнути в тебе…

— Ти вже маєш пачку, — кричить Алюр. — Хай Бог милує, а це що таке?

— Що — це? — На Слотроповому обличчі нічого, крім невинності, він поправляє і починає застібати предмет здивування.

— Ти жартуєш, звісно. Дівчата чекають. Слотропе, знайди щось пристойне, будь людиною…

— Я готовий. — Проходячи повз дзеркало, Слотроп зачісує волосся у звичайний франтуватий помпадур Бінґа Кросбі.

— І не думай, що ми вийдемо на люди з…

— A-а, це мій брат Гоґан прислав, — повідомляє Слотроп, — на день народження аж із Тихого океану. Бачиш ззаду? під хлопцями на катамарані, ліворуч від гібіскуса, написано «НА ПАМ’ЯТЬ про Гонолулу»? Це оригіналка, Макер-Маффіку, не якась там дешева підробка.

— Боженьку, — стогне Алюр, жалюгідно плентаючись за ним, затуляючи очі від сорочки, що тьмяно світиться в коридорному присмерку. — Хоч заправ у штани і накинь що-небудь зверху. Ось, можу тобі тужурку позичити…

Неабияка жертва: річ із закладу на Севіл-роу, де примірювальні прикрашені ликами поважних овець: деякі велично позують на стрімчаках, інші меланхолійні та сумирні на великих планах — саме з них настригли незвичайної, посрібленої туманом вовни.

— Зіткана, мабуть, з колючого дроту, — вважає Слотроп, — і яка дівчина схоче до такого наблизитися?

[227] Американський актор, зірка Metro-Goldwyn-Mayer.

[228] Американський актор, зірка німого кіно, секс-символ 1910–1920 рр.

[229] Я (фр.) (прим. пер.).

[230] Тут маю двох друзів (фр.) (прим. пер.).

[231] Де… де сніданок? (фр.) (прим. пер.).

[232] На пляж (фр.) (прим. пер.).

[233] Стиль групи французьких художників, які зосереджувалася на мальовничості та насиченості кольорів, нехтуючи реалістичністю. Найвідоміші його представники — Анрі Матісс та Андре Дерен.