ДІАНА: І що ти робитимеш?
РІШАР (похмуро): Часом у мене виникає бажання кинутися під поїзд чи бігти до знесили, поки витримає земля. А потім сили мене залишають, я відчуваю свою нікчемність, мозок мій сліпне, стаю геть дурним!
Кілька секунд він мовчить. Потім підводить голову, нарешті дивиться Діані в очі й шепоче, мов людина, яка потопає:
РІШАР: Ліпше зашлюбитись, аніж отак страждати. Одружуся з нею!
ДІАНА: Чекай! Це серйозне рішення, треба все добре обміркувати.
РІШАР: Що тут міркувати? Я не хочу бути ще нещаснішим, аніж тепер. Слухай, зроби мені послугу — я, власне, для цього й прийшов: навідайся до них, поговори з донькою, з матусею, розкажи їм про мій намір.
Він навіть і не підозрює, як болісно ранить Діану.
ДІАНА: Що?! Пропонувати їм шлюб маю я?!
РІШАР: Мене ж вони і на поріг не пустять.
ДІАНА: Викручуйся сам! Мені огидне те, що ти мені пропонуєш!
Рішар кидається до неї, обіймає, застосовує всю свою фізичну силу, аби здолати її опір.
РІШАР: Діано, якщо ти мене залишиш, то я пропав! Якщо не підеш туди першою, то я побіжу до них, висаджу двері, увірвуся всередину і в тому стані, в якому я нині, не знаю, що буде... (Із запалом.) Благаю тебе, Діано, заради нашої дружби!
ДІАНА: Гаразд.
Він сконфужено цілує їй руки.
ДІАНА (збентежено): Хіба я не янгол? Покажи мені іншу жінку, яка погодилася б на таке!
РІШАР: Дякую! Ти мій єдиний справжній друг! Коли ти підеш до них?
ДІАНА: Завтра.
РІШАР (ніжно випитуючи її): Завтра? Увечері? Чи удень?
ДІАНА (піддаючись): Гаразд, піду завтра вранці!
РІШАР: Дякую, Діано! Ти врятувала мені життя. Тепер я трохи посплю. Або принаймні спробую.
Він цілує її і виходить.
Діана стоїть, замислившись.
Через якусь мить заходить мадам Поммере, тримаючи в руках слуховий апарат, куди намагається вставити батарейки.
МАДАМ ПОММЕРЕ: То ти сама? А мені здалося, що я чула розмову!
Вона розчарована і легенько постукує по апарату.
МАДАМ ПОММЕРЕ: Мій лікар каже, ніби я зовсім глуха, але насправді все навпаки: я чую те, чого не чують інші!
Діана ніяк не реагує.
МАДАМ ПОММЕРЕ: Зрештою, таким був і старець Тіресій — сліпим ясновидцем. Певно, слід повісити на сходах табличку: «Мадам Тіресій, слухачка тиші, вловлювачка згаслих голосів, шукачка зниклих душ». Гарна ідея, еге ж? Це могло б вирішити мої фінансові проблеми...
Вона помічає, що замислена Діана її не слухає.
МАДАМ ПОММЕРЕ: От ти, наприклад, не глуха, але мене не чуєш! (Махає перед нею руками.) Агов, це я, фея Дінь-Дінь!