ЕЛІНА: Як?! Він же хворий!
ДІАНА: Я хочу, щоб він іще глибше зав’яз.
ЕЛІНА: Ми тільки втрачаємо час!
ДІАНА: Заспокойтеся. Коли квапишся — втрачаєш більше. Якщо ви сьогодні скажете «так», він подарує кожній із вас по будинку. Подумайте, що можна буде витягнути із нього, якщо відмовити!
РОДІКА: Нічого.
ДІАНА: Шлюб.
Румунки приголомшені.
ДІАНА: Рішар дуже багатий, прямих спадкоємців не має. Якщо Еліна вийде за нього, то невдовзі успадкує мільйони!
ЕЛІНА (щиро): Але мені вони не потрібні!
ДІАНА: От не кажіть дурного! По-вашому, ліпше, щоб їх отримали якісь далекі племінники або держава? Якщо ви згаєте останні тижні його життя на роль коханки і доглядальниці — хіба це не варте певної винагороди, га?
РОДІКА: Еліно, це, звісно, не моя справа, але розрахунок мадам Поммере правильний. Мета буде та сама, а от винагорода значно зросте!
Еліна заламує руки.
ЕЛІНА: О ні, я хочу щонайшвидше приділити йому хоч трохи своїх кохання й уваги! Не треба шлюбу!
ДІАНА: Зробите, як я скажу!
ЕЛІНА: Мені дуже шкода, але я не можу.
ДІАНА: Еліно, ви тут лише з мого дозволу і клялися в усьому слухатися мене! Якщо ви відступите, то я все йому розповім!
ЕЛІНА (голосно): Ні!
ДІАНА: Повірте, я скажу йому все.
Еліна опускає голову, готова коритися.
9. Ніч. Два телефони
Дві лампи розділяють два телефони в повній темряві: телефон Рішара і телефон Діани.
Похмурий Рішар у пальто і з валізою, важко дихає.
Діана ж у своєму кутку примостилася зручно.
Чути шум зливи.
РІШАР: Їду. Залишаю Францію.
ДІАНА: І куди?
РІШАР: Придбав квиток на літак на край світу.
ДІАНА: А можна спитати, у чому причина?
РІШАР: Ліпше не відповідатиму.
ДІАНА: О... то це через неї... через Еліну?