РІШАР: Не хочу про це говорити.
ДІАНА: І де міститься отой твій край-світ?
РІШАР: Пустеля Ахаггар. У Нігері.
ДІАНА: А не задалеко для сентиментальних шмарклів?
РІШАР: Я тобі просто повідомляю, а не питаю пораду.
ДІАНА: Гаразд.
РІШАР: До зустрічі, Діано.
ДІАНА: До зустрічі, Рішаре. Стережися там. Дбай про себе. І потелефонуй, коли повернешся — приїду за тобою в аеропорт.
РІШАР: Не варто.
ДІАНА: Варто. Я наполягаю. Домовилися?
РІШАР: Згода.
10. У Діани
Ніч.
У квартирі — приглушене світло.
Діана, почувши дзвінок у двері, впускає Родіку. Діана не дуже рада її бачити, тож приймає її, задкуючи.
ДІАНА: Терпіти не можу подібні сюрпризи! Вам добре відомо, що я не хочу бачити вас у себе!
РОДІКА: Еліна погрожує стрибнути з вікна, якщо я не принесу їй новин про Рішара!
ДІАНА: Опирайтесь її шантажу.
РОДІКА: Я хотіла поговорити з вами... Вона вже три тижні ридає. (Раптом змінює тон.) Де Рішар?
ДІАНА: Я вам уже казала. Він в Африці.
РОДІКА: Коли він повернеться?
ДІАНА: Увечері. Щойно телефонував мені з аеропорту.
РОДІКА: Нарешті!
ДІАНА: Має зайти до мене. І я не хотіла б, аби він побачив вас тут!
РОДІКА: Але ж у таких квартирах має бути щось на кшталт чорного виходу?
ДІАНА: Звісна річ.
РОДІКА: Коли він прийде, я втечу!
І, не чекаючи на запрошення, Родіка сідає у фотель і схрещує ноги.
РОДІКА: Годі прикидатися. Я хочу знати, що коїться. (Уважно роздивляється Діану.) Хто ви така?
ДІАНА: Я — не більше, ніж те, що я роблю.