Дійові особи:
СОКРАТ
ВАРТІВНИК
ПОСЛАНЕЦЬ РАДИ
ПЛАТОН
КСЕНОФОНТ
КСАНФІЙ
ФЕДОН
ФЕДР
ЛАХЕТ
КСАНТІППА
КРИТОН
ДОГЛЯДАЧ ПРАХУ
ХОР
УЧНІ
Пролог
Музика. Пронизливий голос сопілки на тлі гуготіння барабана й міді. Сцена порожня, без жодних декорацій. Заходять хористи. Одягнені в короткі світлі плащі. На головах гострі шпичасті шапочки. Обличчя сильно напудрені[1].
ПЕРШИЙ ХОРИСТ (із глибоким уклоном): Слово про Сократа, cина повитухи й каменяра.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Історія, на якій ви можете зломити зуби.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Сповнена слів, аналогій і пауз.
ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: На жаль, без дії.
П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Хто не взяв харчів із дому, ще має змогу вийти.
ШОСТИЙ ХОРИСТ: Вам повернуть гроші за квиток.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: П’єса, як уже мовилося, про філософа.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Який жив довго.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Трудився на освітянській ниві.
ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Проте не помер природною смертю.
П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Що надає його постаті присмак сенсації.
ШОСТИЙ ХОРИСТ: А також щипку героїзму.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Упродовж трьох актів вам доведеться напружувати вашу допитливість.
[1] Короткі світлі плащі хористів відсилають до костюмів акторів римської комедії паліати (комедії плаща). Першими героями паліати були греки (pallium — короткий плащ, який носили греки у ІІІ столітті до н.е., після підкорення Еллади римлянами). Ця аналогія також нагадує, що Сократ іще за життя став героєм комедії Аристофана «Хмари».