ПЕРШИЙ ХОРИСТ: У порту застій.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Мали прийти кораблі фінікійців по кераміку і тканини.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Не прийшли. Певно одне: позавтра прийде корабель з Делоса.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: До речі, а як там Сократ?
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Сидить. Усі намовляють його тікати. Але він затявся. Демон відраджує його.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Дивак.
Тиша, стукіт костей.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Я вам скажу, чому Сократ не тікає.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Ну?
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Він не переносить моря. Блює на сам його вигляд.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Іще один доказ, що він не грек. Не любить моря. Не любить хлопчиків. Вина не любить теж.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Відщепенець. Кажуть, що його прадідусь із боку матері був фракійським рабом.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Цілком можливо.
Тиша, стукіт костей.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Хто виграв?
ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Я.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Граєте далі?
ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Граймо до кінця. А потім знову.
Акт другий
Ранок наступного дня. Та сама сценографія, що в першому акті.
ПОСЛАНЕЦЬ: Спить?
ВАРТІВНИК: Спить. Постійно спить. Нині вночі кричав уві сні.
ПОСЛАНЕЦЬ: Що кричав?
ВАРТІВНИК: Не знаю. Гукав когось, а потім відганяв його.
ПОСЛАНЕЦЬ: Імені ти не чув?
ВАРТІВНИК: Ні.
ПОСЛАНЕЦЬ: Слухай, а ви тут добре з ним поводитеся?
ВАРТІВНИК: Певно, що добре. А ти як гадаєш? Він так, сам по собі кричав.
ПОСЛАНЕЦЬ: А як тут із харчами?
ВАРТІВНИК: Не найліпше. Каже, що голодний. Часом навіть випиває олію з каганців.