це твоя остання спокуса,
о Спокуснику.
Приходять і запитують:
хто є справдешнім Сократом?
Ти хочеш, щоб у моїй голові паморочилося
на появу моїх подобизн
і щоб я, рятуючись від шаленства,
колінкував перед божественною легкомисністю
і священною грою умовностей.
У тебе дві ночі, Діонісе,
щоби зваблювати мене,
у мене два дні,
щоб навчитися витривалості.
І зрештою, може,
зриваючи маску за маскою,
я відчитаю обличчя своє
омертвілими пальцями.
Завіса.
Сцена, як у Пролозі. Трійко хористів сидять на землі і грають у кості.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Що чувати в місті?
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Нічого.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Цибуля подорожчала.
Тиша. Чути стукіт костей.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Кажуть, що буде війна.
ДРУГИЙ ХОРИСТ: Хто каже?
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Банкіри.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Ет, вони завжди так кажуть.
ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Але спартанці регулярно проводять маневри на нашому кордоні. Війна буде найпізніше восени.
ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Буде або не буде.
Тиша, стукіт костей.