Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Ломакс. Це йому, мабуть, добра заморока!

Леді Брітомарт. Чарлзе, ви могли б у таку хвилину не дратувати мене вашими образливими виразами.

Ломакс. Але це ж, справді, щось надзвичайне...

Моррісон (обіля дверей). Містер... А... А... Андершафт. (Збентежений, виходить).

Увіходить Андрю Андершафт. Всі підводяться. Леді Брітомарт зустрічає його посеред кімнати за канапою. Андрю на вигляд кремезний компанійський літній чоловік, що має м’які спокійні манери й принадливу простоту вдачі. Але обличчя його виявляє спостережливість, тверду рішучість, вміння вичікувати й прислухатися; його широкі груди й довгастий череп указують на винятковий запас розумових і фізичних сил. Його м’якість можна пояснити тим, що він, як міцна людина, переконався, що із звичайними людьми треба поводитися обережно, щоб не завдати їм болю потиском своєї руки, а почасти вибачливістю, що властива його вікові й успіхам у житті. Окрім того, він почуває деяку засоромленість, що її спричинило те двозначне становище, в якому він зараз перебуває.

Леді Брітомарт. Добрий вечір, Андрю.

Андершафт. Як живете, люба моя?

Леді Брітомарт. Ви дуже постаріли.

Андершафт (вибачливим тоном). Я справді трохи постарів. (Галантно). Але вас час пошанував.

Леді Брітомарт (поквапливо). Дурниці! Ось ваша родина. Андершафт (здивовано). Така велика? На жаль, мушу визнати, де в чому пам’ять мене зраджує. (З батьківською ніжністю простягає руку Ломаксові).

Ломакс (конвульсійно стискаючи його руку). Доброго здоров’я!

Андершафт. Я бачу, що це мій старший син. Дуже радий бачити тебе знову, мій хлопче!

Ломакс (заперечуючи). Але ж послухайте-но... (Пригнічений). От тобі й на!

Леді Брітомарт (що до неї знов повернувся дар мови). Андрю, невже ви хочете сказати, що не пам’ятаєте, скільки у вас дітей?

Андершафт. Боюся, що я... Вони так виросли. Невже я так безглуздо помиляюся? Мушу зізнатися, я пригадую, що мав тільки одного сина. Але з того часу відбулося стільки подій, шо, звичайно...

Леді Брітомарт (рішучим тоном). Андрю, ви кажете дурниці. Ви мали тільки одного сина.

Андершафт. Чи не будете ви так ласкаві рекомендувати мене, моя люба?

Леді Брітомарт. Це Чарлз Ломакс, наречений Сари.

Андершафт. Пробачте мені, любий мій.

Ломакс. Дурниці. Дуже радий познайомитися!

Леді Брітомарт. А ось Стівен.

Андершафт (вклоняючися). Радий із вами познайомитися, містере Стівен. У такому разі (підходить до Казенса) це, очевидячки, мій син. (Стискає руки Казенса). Як живеш, молодий друже? (До леді Брітомарт). Він дуже на вас схожий, моя люба.

Казенс. Ви мене улещуєте, містере Андершафт. Мене зовуть Казенс, я наречений Барбари. (Каже дуже чітко). Це майор Барбара Андершафт із Армії Спасіння. Це Сара, друга ваша дочка. Це Стівен Андершафт, ваш син.

Андершафт. Мій любий Стівене, прошу тебе, даруй мені!

Стівен. Дурниці.

Андершафт. Містере Казенс! Я вам дуже вдячний за ваше докладне пояснення. (Повертається до Сари). Барбаро, дорога моя...

Сара (підказує йому). Сара.

Андершафт. Ну, звичайно, Саро. (Вони стискають одне одному руки. Він підходить до Барбари). Барбаро... Сподіваюся, я не помилився цього разу?

Барбара. Цілком правильно! (Тиснуть руки).

Леді Брітомарт (знову говорить владно). Прошу вас усіх сісти. Сідайте, Андрю. (Сідає на канапу. Казенс приносить свій стілець і сідає ліворуч від неї. Барбара й Стівен сідають на свої старі місця. Ломакс поступається своїм стільцем для Сари та йде по другого стільця для себе).