Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Барбара. На Вест-Гемі. Під знаком хреста. Спитайте першу-стрічну людину в Кеннінґ-Таун. А де ваша виробня?

Андершафт. У Перівейл Ст. Андрю. Під знаком меча. Спитай першу-стрічну людину в Європі.

Ломакс. Чи не краще мені щось заграти?

Барбара. Так. Заграйте нам: «Уперед, християнські вої».

Ломакс. Це надто важко для початку Чи не заграти краще: «Ти йдеш від нас, брате мій». Це майже той самий мотив.

Барбара. Ні, це надто сумно. Спочатку подбайте про своє спасіння, Чоллі, і ви підете від нас, брате мій, без жодного шуму.

Леді Брітомарт. Справді, Барбаро, ти розмовляєш так, ніби релігія — приємна тема для розмови. Навчися нарешті поводитися пристойно.

Андершафт. Я не вважаю, що релігія неприємна тема для розмови, моя дорога. Це єдина тема, що нею розумні люди справді цікавляться.

Леді Брітомарт (поглянувши на годинника). Ну що ж, коли ви вирішили говорити про релігію, я бажаю, щоб розмова точилася добропристойно. Чарлзе, подзвоніть, щоб усі зібралися на молитву.

Загальне здивування. Стівен устав збентежений.

Ломакс (підводячися). От тобі й на!..

Андершафт (підводячися). Боюся, що мені вже час іти.

Леді Брітомарт. Ви не можете тепер піти, Андрю. Це було б надто непристойно. Сідайте. Що подумають слуги?

Андершафт. Моя дорога, я почуваю скруху. Я хочу запропонувати вам компроміс. Якщо Барбара буде правити службу Божу в другій кімнаті, а м-р Ломакс буде за органіста, я охоче буду присутній. Я навіть візьму участь, якщо можна дістати тромбон.

Леді Брітомарт. Не смійтеся, Андрю.

Андершафт (глибоко зачеплений, до Барбари). Я сподіваюся, ти не береш мої слова за насмішку, моя любонько?

Барбара. Звісно, ні. А коли б ви й сміялися, це не має ваги. Половина Армії Спасіння з’явилася на перші збори, щоб посміятися. (Встає). Ходім. Ходімо, Доллі. Ходімо, Чоллі. (Виходить з кімнати разом з Андершафтом, який відчиняє перед нею двері. Казенс устає).

Леді Брітомарт. Я не попущу, щоб усі перестали мене слухатися. Адольфе, сідайте. Ви можете йти, Чарлзе. Ви не можете бути на молитві, бо не вмієте володіти собою.

Ломакс. От тобі й на!.. (Виходить).

Леді Брітомарт (продовжує). Але ви, Адольфе, вмієте поводити себе пристойно, коли захочете. Я бажаю, щоб ви лишилися тут.

Казенс. Дорога леді Брітомарт! У родинній Біблії є речі, що їх я не можу чути з ваших уст.

Леді Брітомарт. Які речі будьте ласкаві сказати?

Казенс. Вам доведеться сказати в присутності всіх слуг, що ми чинили багато дечого, що не повинні були чинити, й не робили того, що повинні були робити, й що ми не чисті серцем. Я не можу припустити, щоб ви були так несправедливі до себе й до Барбари. Щодо мене, то я категорично відкидаю таке обвинувачення: я робив те, що міг. Я не наважився б одружитися з Барбарою, я не насмілився б дивитися вам у вічі, коли б це була правда. І тому я повинен піти у вітальню.

Леді Брітомарт (ображена). Ну що ж, ідіть. (Він прямує до дверей). Але пам’ятайте, Адольфе. (Він повертається, щоб вислухати її). Я дуже підозріваю, що ви вступили до Армії Спасіння тільки тому, щоб упадати за Барбарою, та й годі. І я віддаю належне тому тонкому вмінню, з яким ви систематично мене обманюєте. Адже я вас розкусила. Стережіться, щоб не розкусила й Барбара. Ось і усе.

Казенс (незмінно лагідно). Не виказуйте мене. (Виходить).

Леді Брітомарт. Саро, якщо ти бажаєш піти звідси, іди. Це буде краще, аніж сидіти тут з таким виглядом, ніби ти прагнеш опинитися за тисячу миль звідси.

Сара (мляво). Добре, мамо! (Виходить).

Леді Брітомарт (несподівано починає плакати).

Стівен (підходить до неї). У чому річ, мамо?

Леді Брітомарт (витираючи сльози хусточкою). Нічого. Дурниці. Можеш і ти приєднатися до них, якщо бажаєш, і залишити мене одну із слугами.