Леді Брітомарт (холодно). Що ви хочете сказати, Чарлзе?
Ломакс. Ви повинні визнати, що таку піґулку важко проковтнути.
Леді Брітомарт (звертається зловісно м’яко до Казенса). Адольфе, ви професор грецької мови. Чи не можете ви перекласти зауваження Чарлза Ломакса зрозумілою для нас мовою?
Казенс (обережно). Якщо ви дозволите мені це сказати, леді Брітомарт, то я вважаю, що Чарлз досить удало висловив те, що ми всі почуваємо. Гомер, кажучи про Автоліка, вжив цього самого виразу... pykіnon domon elthein означає «така піґулка».
Ломакс (великодушно). Я не заперечую, якщо Сара нічого не має проти.
Леді Брітомарт (зневажливо). Дякую вам! Чи ви, Адольфе, також дозволите мені прийняти мого чоловіка в моїй власній господі?
Казенс (ґалантно). Я цілком ухвалюю те, що ви робите.
Леді Брітомарт. Саро, невже тобі нема чого сказати?
Сара. Чи буде він завжди жити тут?
Леді Брітомарт. Та ні. Йому призначать кімнату для гостей, якщо він захоче пробути тут кілька днів і ближче познайомитися з вами; але всьому є межа.
Сара. В кожному разі, я гадаю, він нас не з’їсть. Я не заперечую.
Ломакс (посміхаючися). Цікаво, як старий до цього ставиться.
Леді Брітомарт. Напевно, так само, як і стара, Чарлзе?
Ломакс (зніяковілий). Я не те хотів сказати... себто...
Леді Брітомарт. Ви просто не думали, Чарлзе. Ви ніколи не думаєте, і через те ваші слова не мають жодного змісту. А тепер вислухайте мене, діти. Ваш батько буде для нас цілком чужий.
Ломакс. Він, напевно, не бачив Сари відтоді, як вона була ще маленьким цапенятком.
Леді Брітомарт. Так, відтоді, коли вона була ще цапенятком, як ви висловлюєтеся з властивою вам вишуканістю мови й витонченістю думки, які, здається, ніколи вас не кидають. (Нетерпляче). Ну, тепер я забула, що я мала сказати! Ось що виходить, коли ви викликаєте мене на сарказми, Чарлзе! Адольфе, будьте ласкаві, нагадайте мені, про що я говорила.
Казенс (солодко). Ви говорили про те, що містер Ан-дершафт не бачив своїх дітей відтоді, коли вони були малятками, і з того, як вони поводитимуться сьогодні, він судитиме про те, як ви їх виховали, а тому ви бажаєте, щоб ми всі поводилися зразково, особливо Чарлз...
Ломакс. Послухайте, леді Брітомарт цього не казала.
Леді Брітомарт (запально). Ні, казала, Чарлзе. Адольф пригадав мої слова цілком правильно. Надзвичайно важливо, щоб ви всі поводились добре. І я прошу вас хоч цього разу не ховатися по куточках, і не хихотати, і не шептатися, коли я розмовлятиму з вашим батьком.
Барбара. Добре, мамо. Покладіться на нас.
Леді Брітомарт. Пам’ятайте, Чарлзе, що Сара хоче вами пишатися, а не соромитися вас.
Ломакс. Ну, скажу я вам! Немає, власне, чим пишатися, чи не так?
Леді Брітомарт. А ви надавайте собі такого вигляду, ніби є чим пишатися.
Моррісон, блідий і розгублений, вдирається до кімнати дуже схвильований.
Моррісон. Дозвольте дещо вам сказати, міледі.
Леді Брітомарт. Дурниці! Ведіть сюди!
Моррісон. Слухаю, міледі. (Виходить).
Ломакс. Чи знає Моррісон, хто це з’явився?
Леді Брітомарт. Звісно, знає. Моррісон завжди жив у нас.