Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Ломакс (зачеплений). Але це не той вогонь і не та кров, що про них ви кажете.

Андершафт. Кров, що про неї я кажу, омиває; кров, що про неї я кажу, очищає.

Барбара. Те ж саме у нас. Приходьте завтра до мого притулку в Вест-Гемі й подивіться, що ми там робимо. Ми збираємося вирушити на великі збори в Ассемблі-Голл у Майл-Енд. Приходьте, подивитеся на мій притулок і вирушите з нами. Це принесе вам величезну користь. Чи вмієте ви грати на чомусь?

Андершафт. Замолоду, мавши природжені здібності до танців, я заробляв, виступаючи на вулицях, у пивничках. Згодом я почав брати участь в оркестрі Андершафта й непогано грав на тромбоні.

Ломакс (шокований). От тобі й на!

Барбара. Чимало грішників, граючи на тромбоні, попадали на небеса, дякуючи Армії Спасіння.

Ломакс (звертаючися до Барбари, все ще не заспокоївшися). Так, але що ви скажете про виробництво гармат, га? (Звертаючися до Андершафта). Навряд чи ви прагнете до того, щоб попасти на небо, чи не так? Леді Брітомарт. Чарлзе!!!

Ломакс. Але це логічно, чи не так? Виробництво гармат може бути конче потрібно: ми не можемо існувати без гармат, але разом з тим це не на добре. З другого боку, може й чимало дурниць проповідують в Армії Спасіння — я сам належу до панівної церкви — але не можна відкидати, що вона проповідує релігію. Не можна повставати проти релігії, чи не так? Хіба що ви морально цілком занепали.

Андершафт. Ви не дуже цінуєте моє становище, містере Ломакс...

Ломакс (поквапливо). Я нічого не кажу про вас особисто.

Андершафт. Звичайно, звичайно. Але поміркуйте хвилину: я виготовляю знаряддя каліцтва й вбивства. Зараз у мене особливо чудовий настрій тому, що сьогодні вранці на заводі ми рознесли на дріб’язки 27 солдатських опудал пострілом з гармати, яка раніше знищувала тільки 13.

Ломакс (вибачливо). Що згубливішою стає війна, то швидше вона буде знищена, чи не так?

Андершафт. Ані трохи. Що згубливішою стає війна, то привабливіша вона нам здається. Ні, містере Ломакс, я вам вдячний за спроби знайти звичайне виправдання моєму ділу. Але я не соромлюся. Я не належу до тих людей, що відокремлюють свою моральність непроникливими перегородками від свого діла. Усі ті зайві гроші, що їх мої конкуренти витрачають на лікарні, церкви та інші установи, на які їх спонукає жертвувати сумління, я вживаю на експерименти й досліди, шукаючи досконаліших методів знищувати життя й власність. Я завжди так робив і буду робити. А тому ваші проповіді, що змістом нагадують благочестиві написи на різдвяних листівках, мені не потрібні. Ваша християнська релігія, що навчає вас не противитися лихому й підставляти другу щоку, зробила б із мене банкрота. У моїй моралі, в моїй релігії повинно бути місце для гармат і міноносок.

Стівен (майже вороже). Ви говорите так, ніби існує з півдесятка різних видів моралі й релігії, що з них люди на вибирає першу-ліпшу, тоді як існує тільки одна істинна мораль, одна істинна релігія.

Андершафт. Для мене існує тільки одна істинна мораль, але може, для тебе вона буде непридатна, бо ти не будуєш військових дирижаблів. Для кожної людини існує тільки одна істинна мораль, але не всі люди визнають ту саму мораль.

Ломакс (через силу розважуючи). Чи не будете ви такі ласкаві повторити ще раз. Я не цілком вас зрозумів.

Казенс. А тимчасом це дуже просто. Як сказав Евріпід: «Що для одного хліб, то для другого отрута», як у дослівному розумінні, так і переносно.

Андершафт. Щира правда.

Ломакс. Ах, так. Так, так. Правдиво, правдиво.

Стівен. Іншими словами: є чесні люди, є й негідники.

Барбара. Нісенітниця. Негідників не існує.

Андершафт. Невже? А чи існують порядні люди?

Барбара. Ні. Не існує ані того, ані другого. Нема ані чесних людей, ані мерзотників: усі вони діти одного батька, і що швидше покинуть прозивати один одного різними образливими назвиськами, то буде краще. Не намагайтеся мене переконати, я добре їх знаю. Через мої руки перейшла безліч людей: негідники, злочинці, невірні, філантропи, місіонери, державні радники, усякого ґатунку люди. Всі вони однакові грішники, і для всіх існує один шлях спасіння.

Андершафт. Дозволь мені спитати, чи спасла ти хоч одного фабриканта гармат?

Барбара. Ні. Дозвольте мені спробувати це зробити.

Андершафт. Я складу з тобою угоду. Якщо я прийду завтра до твого притулку, чи прийдеш ти другого дня до мене на мою гарматну виробню?

Барбара. Стережіться. Може закінчитися тим, що ви покинете свої гармати задля Армії Спасіння.

Андершафт. Чи певна ти того, що не покинеш Армії Спасіння задля гармат?

Барбара. Я готова йти на цей ризик.

Андершафт. Я також готовий. (Тиснуть одне одному руки). Де твій притулок?