Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Ти бачиш, Льошо, як мене цей сіонізм задовбав: начальника 5-го управління гянярала Святкова, - майор Бочонкін стріпнув чубом, - машинально в туалеті зачинив, хоча він, не зовсім безпідставно, запевняє, що я це вчинив спеціально? Льохо, скажи, нахуя мені зачинять на цілих дві години начальника 5-го управління в туалеті у той час, коли оперативна обстановка в республіці має постійну тенденцію до загострення і напруження, незважаючи на те, що політична обстановка весь час покращується, їбать мої розхитані сіонізмом, єврейським націоналізмом і генералом Свєтковим нерви?! Нахуя, бля?!

Майор Бочонкін заводився.

Він нервово затягнувся цигаркою і тотожним рухом, як завжди це робив, коли згадував прізвище начальника 5-го управління КДБ УРСР, стріпнув головою, прибираючи чуба з лівого ока.

- Пішов Кондратьєв зі своєю чорною течкою під пахвами доповідати «Фердинанду», я йду з Віктором Михайловичем Прокловим у його кабінет. І тут услід за нами до кабінету вскакує полковник Бердиш і кидає Проклову: «Вікторе, швидко дзвони «Фердинанду», придумай що-небудь!» - і зачиняє двері ззовні, ніби його тут і не було.

Проклов прокашлюється, кладе руку на телефон прямого зв’язку з «Фердинандом», подивився на мене - я стою по-статутному, руки по швах, у лівій руці течка з рукописом «Обережно: сіонізм!» і їм очима начальство, дихаючи вбік, хоч випив у службових справах, але ситуація була не на мою користь. Проклов хвильку порозкидав головою, затим швидко набирає номер Дзеньзібара і питає, хто є в кабінеті «Фердинанда». Дзеньзібар відповідає: «Сам». «Ні з ким по телефону не розмовляє?» «Ні». Тоді Проклов міцно бере в руку трубку прямого зв’язку з «Фердинандом», піднімає її і рапортує по-статутному: «Товаріщ прєдсєдатєль! Здравія желаю! Полковнік Проклов докладиваєт, р-р-разрєш-шітє доложіть!»

Той каже: «Докладивайтє, Віктор Міхайловіч. Когда там очєрєдная годовщіна провозглашенія сіоністского государства Ізраїль?»

«Чєрєз два мєсяца, товаріщ прєдсєдатєль, - чітко і без паузи доповідає Проклов. - Встрєтім во всєоружіі. Нє допустім, прєдотвратім і прєсєчьом. Єслі екстремісти прєдпрімут. В етом направлєніі опєратівную обстановку контроліруєм. Готовім хорошеє, так сказать, наступатєльноє контрпропагандістскоє мєропріятіє по подпісанному вамі плану. К очєрєдной годовщінє іздайом кнігу под названієм «Осторожно: сіонізм!»

«С трєугольнікамі разобралісь?» - питає «Фердинанд».

«Разобралісь, товаріщ прєдсєдатєль, - каже Проклов, - орієнтірована міліція, задєржіваєм каждого с трєугольніком, устанавліваєм, ізимаєм, бєрьом на учьот!»

«Так в чьом дєло?» - цікавиться «Фердинанд».

«Товаріщ прєдсєдатєль, - доповідає Проклов, - у мєня вознікла нєобходімость обратіться к вам в связі с вознікшімі, так сказать, внутрєннімі факторамі. Коториє нє всєгда в полной мєрє способствуют».

«Фердинанд» каже: «Докладивайтє, Віктор Міхайловіч, своі внутрєнніє фактори».

І Проклов починає «Фердинанду» доповідати, мовляв, Віталію Васильовичу, я вам уже говорив про специфічність роботи по лінії боротьби з єврейським націоналізмом і сіонізмом, робота вимагає закріплення кадрів і недопущення плинності, але специфіка накладає відбиток, кадри втомлюються від єврейського сіонізму і кошерної їжі, це відбивається на психічній і нервово-паралітичній системі оперативного складу, от і сьогодні така придибенція трапилася з нашим досвідченим працівником майором Бочонкіним, хоч він і мішігінер ³⁾, бо кошерна їжа…

І далі продовжує розповідати про цю гуйню, як казали давні римляни, - Левко Нежердецький каже, що латиною вимовляється гуй, а не хуй, - уточнив майор Бочонкін. - Правильно?

- Так, я знаю: гуй, гокей, гіпі, гобі. Річка і місто в Грузії - Хобі, а пустеля в Азії - Ґобі, і таке інше, - підтвердив Олексій Григорович.

- Нема заперечень, гіпі так гіпі, гобі так хобі - нам, татарам, один гуй: шо їбать підтягувать, шо йобаних відтягувать. І далі продовжує розповідати про інцидент з туалетом, ключами і гяняралом Святковим. - Майор Бочонкін стріпнув чубом. - Настрій у «Фердинанда», видно, був у благодушному настрої, напевне, якусь із своїх друкарок трахнув, чи, може, щойно підстригся, діло було минулого четверга. В інтерфоні чую - сміється. Почав розпитувати про деталі.

Проклов розповів йому з подробицями, про те, як Кондратьєв відчиняв моїм ключем, чи точніше, виявленим у моїй кишені ключем туалет, про «конєц», на який напрошувався Святков, - майор Бочонкін стріпнув чубом, - той ще гучніше сміється.

Потім каже: «Вами, Вікторе Михайловичу, тессезеть, піднято серйозну проблему, що стосується до закріплення чекістських кадрів на єврейській лінії. Готуйте пропозиції, щоб зробити посаду старшого оперуповноваженого у вашому відділі, тессезеть, «вилочною» - майор-підполковник, цебто на сходинку вище відповідно до займаної посади, якщо майор прослужив на єврейській лінії більше десяти років і має, тессезеть, позитивні результати. Я наказ підпишу. А зараз скажіть майору Бочонкіну, щоб зайшов до мене і доповів рукопис книги «Обережно: сіонізм!», який ви плануєте видати до чергової річниці Держави Ізраїль.

Проклов поклав трубку, витер піт з лоба, налив повну склянку води, випив одним махом і каже: «Поздоровляю, товаришу майор Бочонкін! Як щойно з вас буде знято накладене раніш чергове дисциплінарне стягнення, я буду клопотатися на предмет присвоєння вам звання підполковник. На сходинку вище належного за штатною посадою. Оскільки ви вже відслужили потрібний строк на єврейській лінії і маєте, тессезеть, позитивні результати. І давай притьмом біжи зі своїм сіонізмом на четвертий поверх до «Фердинанда» разом з рукописом «Обережно: сіонізм!»

Я підійшов до приймальні «Фердинанда», коли звідти виходив полковник Кондратьєв. «Кальтенбруннер» зиркнув на мене так, що я подумав, що спопелію, і намагався зачинити за собою двері. Я йому не дав і сказав: «Дозвольте пройти, товаришу полковник. Мене викликає Віталій Васильович у зв’язку з підготовкою агентурно-оперативних заходів до чергової річниці Держави Ізраїль».

Дзеньзібар мене привітно зустрів, завів у кабінет «Фердинанда», каже: «Оце майор Бочонкін з «єврейського» відділу 5-го управління». «Фердинанд» уважно на мене подивився, запросив сісти до приставного столика, на рукопис і не глянув, а наказав ще раз розказати про історію з ключами.

Нічого не говорив, лише повторював: «Те-е-ек, те-е-ек…»

Бочонкін затягнувся цигаркою востаннє, недокурок акуратно погасив об підошву, кинув на паркет, старанно розтоптав цибух носком черевика і засунув під батарею:

- Щоб не трапилося, як із Жучкою. Запасної шинелі, напевно, у тебе немає? Тут усередині однією моєю не обійдешся…

12.2.

Майор Бузина теж загасив свій недопалок і поклав у пачку, одначе не сказав, що резервна шинеля у нього є - парадно-стройова, тільки трохи ззаду побита міллю, тому що зодягати її на службу йому жодного разу не доводилось, може, коло свиней знадобиться, проте майор Бузина ще не вирішив, чи сказати Бочонкіну сьогодні про своє нове призначення разом і з заохоченням, чи зачекати, коли наказ буде оголошено офіційно, тобто після підписання Федорчуком письмового наказу, як того вимагає Статут, і Бочонкін продовжив розповідь з того місця, на якому закінчив, гасячи цигарку «Дюбек» московської тютюнової фабрики «Дукат».

- Льохо, скажи, на який хуй, чи правильно гуй, мені це звання - підполковник? Мені більше подобається майор. Як кажуть: «Майор - він і в Африці майор». А підполковник - ні те, ні се: чи то він ходить під полковником, чи то він ходить під полковника.

- Так на тебе за туалет стягнення не було накладено? - запитав майор Бузина, не зовсім згодившись у душі з думкою Бочонкіна щодо звання підполковника, оскільки і йому самому дві зірки засвітились - посада начальника свиноферми КДБ УРСР відповідала званню підполковника, а в майорах Олексій Григорович уже на півтора строки засидівся.

- Звичайно ж, ні, Льошо. Сувору догану я натурально отримав за Талмуд, трохи пізніше розкажу, а зараз закінчу історію з туалетом. Святков, ясна річ, на мене притаїв образу і вирішив відігратися іншим способом. Викликає мене сьогодні, себто вже учора, цей хуй моржовий, таки хуй, а не гуй, - Бочонкін стріпнув чубом, - і цідить крізь зуби: «Скільки ви в поточному кварталі придбали агентів із оперативного середовища, товаришу Бочонкін?» - питає.

«Ну, два», - відповідаю.