Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Де на покуті

Із лаптями сісти!

Майор Бузина призвичаївся до напівмороку і в глибині коридора, метрів за двадцять від приймальні побачив майора Бочонкіна, який стояв запитальним знаком, обпершись на підвіконня. Килимовою доріжкою майор Бузина підійшов до майора Бочонкіна. Майор Бочонкін незряче дивився у віконне скло, його обличчя нагадувало сум спантеличеного валашка, якого вівчар, остерігаючись недалекої грози, дочасно загнав у кошару.

- Льошо! - зрадів він, побачивши майора Бузину. - Що там діється? Мені чекати?

- Та ні, по-моєму, з нами питання вони закрили. «Фердинанд» сказав, що треба чекати команди про відбій тривоги, ще, мабуть, пару годин, поки вони там підіб’ють підсумки за результатами навчань. Хоча, паки, «Фердинанд» чи Рябовіл тебе можуть покликати. Однаково треба чекати. Слухай, а за що ти мав останнє стягнення? - пригадав майор Бузина пункт щойно продиктованого Федорчуком наказу. - За історію з туалетом і ключами, на яку «Фердинанд» натякав?

- Ні, то геть інша історія. Розповім, слухай сюди. Це все проти мене каламутить воду козел Святков. - Майор Бочонкін стріпнув головою, відкидаючи волосся з лівого ока. - Я його справді зачинив у туалеті. Але, присягаюсь честю радянського офіцера чекіста-комуніста, не для здійснення ідеологічної диверсії, як він вважає. Той випадок минулого тижня стався.

- Коли я був у Москві?

- Так. Того дня я провів три явки, п’ять агентурних повідомлень, тобто, п’ять «шкурок» доп’яв і оформив. Заморочився ущерть. А тут ще треба було під вечір бігти на зустріч з довіреною особою органів КДБ Каценбогеном, Володимиром Марковичем, по паспорту - Вульф Мордехайович, щоб повернути йому рукопис публіцистичної книги «Обережно: сіонізм!» з нашими зауваженнями, яку ми з ним удвох готуємо за планом контрпропагандистських заходів до чергової річниці створення держави Ізраїль. - Майор Бочонкін на віконному склі двома трикутниками намалював зірку Давида. - Дивись, Льошо, як наші сіоністи роблять цей символ, коли влаштовують антирадянські збіговиська у Бабиному Яру. Кожен учасник акції бере з собою по трикутнику, як у більярді, з трикутниками Києвом ходити дозволяється, у всякому разі - дозволялось, потім, прийшовши у Бабин Яр, парами складають по два трикутники один на одного, і виходить шестикутня зірка Давида! Хитро?

- Авжеж, - погодився майор Бузина.

- Тепер міліція за нашими орієнтуваннями відстежує усіх, хто з’являється на вулицях з трикутниками, - у нас голови теж не тільки для того, щоб ними їсти. Іде прихований сіоніст, наприклад, 29 вересня, коли вони у Бабиному Яру влаштовують збіговиська, чи 14 травня, коли Ізраїль відзначає чергову річницю свого утворення, у правій руці у нього трикутник, ліву тримає в кишені штанів. Міліціонер до нього: «Що за трикутник?» Він каже: «Я граю в більярд». «Покажи-но ліву руку». Він виймає з кишені ліву руку, а мозоля у нього між великим і вказівним пальцями, як у більярдистів, немає! І на руках замість крейди каніфоль! Ага, бреше, він грає на скрипці, а не в більярд! У кутузку його до наступного ранку! Письменника Віктора Нєкрасова затримали, він каже: «Я написав «В окопах Сталінґрада»! Ну то й що, що тобі за твої окопи Сталін дав свою премію, а 29 вересня і 14 травня ходити містом з трикутником не рекомендується! - Майор Бочонкін тильною стороною долоні витер малюнок і продовжив: - Але слухай, як воно було з туалетом і ключами, на які натякав «Фердинанд», коли намагався мені дошкулити. «Кальтенбруннер» теж робив тонкі натяки на товсті обставини, якщо ти чув, як він мене допитував, з якого вікна я стрибав, і хотів загнати на слизьке, чув?

- Чув, - сказав майор Бузина. - Я стояв поряд. Про слизьке не здогадуюсь.

- Отож слухай далі. Хапаю я течку з «сіонізмом» Каценбогена, зацибую в туалет, одночасно згадую, які у мене були зауваження по рукопису, відсцикаю, бігом вискакую з туалета, тому що практично вже запізнювався на зустріч з Каценбогеном, а цього я допустити не міг. Загалом, ти мене розумієш, хапанина і задрочена сіонізмом Каценбогена макітра. І тут я допускаюсь стратегічної помилки. Ти ж знаєш, ми сорок разів на день вискакуємо зі своїх кабінетів і сорок разів, виходячи, зачиняємо двері на ключ - з погляду забезпечення режимності, ні в якому разі не залишаючи у дзюрці замка ключ, як того вимагає інструкція і заступник начальника секретаріату стрлашний лейтенант Спірохін.

- Тепер уже тимчасово виконуючий обов’язки начальника секретаріату, - сказав майор Бузина.

- А Чапаєв?

- Написав рапорт на звільнення.

- Допік таки його Святков, - майор Бочонкін стріпнув чубом і обхопив скроні руками. - Василю Івановичу, Василю Івановичу… Він же один, як перст. Ні сім’ї, ні близьких друзів. Тепер уже побачимося там, звідки нас ногами вперед виносять, в ритуальній кімнаті моргу на вулиці Рози Люксембург… Йому ж уже й жити залишилось максимум на півроку… Хотів добігати на роботі… - Майор Бочонкін підняв очі гору, аж борлак на горлі сіпнувся, зітхнув і далі бадьоро продовжив: - Ти ж знаєш, наш «Петька», стрлашний лейтенант Спірлохін, великий пуриц, періодично бігає коридором і смикає за ручки, перевіряючи режим. Якщо знайде ключ у дверях, двері замикає, ключ кладе в кишеню, а потім радіє, коли замкнені колеги дзвонять йому і просять відімкнути. Тому кожен, заходячи в кабінет, виймає ключ із дзюрки і вставляє зсередини. Ти теж так робиш?

- Розуміється, згідно з інструкцією.

- От ця інструкція мене й підвела. На мою біду, перед останніми моїми відвідинами туалету, - «Кальтенбруннеру» я чітко доповів, що після того візиту більше в наш туалет я не заходив, ти чув?…

- Чув, але не зміркував, у чому суть.

- Зараз зміркуєш. Святков, значить, - майор Бочонкін стріпнув чубом, - за годину перед моїм маневром у туалет на шляху до зустрічі з Каценбогеном, дав команду тому ж своєму халдею Спірохіну, який думає, що він уже не «Петька», а, надісь, «Чапаєв», викликати сантехніка - щось йому не подобалося, як працює бачок на унітазі, надісь, вирішив, що він гурчить по-антирадянському. Слюсар прийшов, на двері причепив табличку «Туалет тимчасово зачинено на ремонт», зсередини туалет на час ремонту зачинив на ключ, помудохався з бачком, змінивши його політичну орієнтацію на протилежну, але, мудило, коли пішов, табличку з дверей зняв - не забув! а ключ у дверях зсередини забув! І я теж, мудак, у якого голова була затуркана Каценбогеном і його сіонізмом, не зметикував, що виходжу із вбиральні, а не зі свого кабінету. Отже, машинально виймаю ключ з дверей, машинально вставляю ключ в замок з протилежного боку, двома обертами ключа зачиняю туалет, вважаючи, що свій кабінет, як того вчить нас інструкція, виймаю ключ, кладу його у праву кишеню і хуячу на зустріч з Каценбогеном, на ходу пригадуючи зауваження до рукопису «Обережно: сіонізм!»

Майор Бочонкін продемонстрував на пальцях, як він зачиняв туалет, вважаючи, що то був його кабінет, а не туалет, і як поклав ключ у свою кишеню.

- Святков у той час теж перебував в туалеті, - майор Бочонкін стріпнув чубом, - напевно, перевіряв після ремонту політичну благонадійність бачка, і мене помітив, як я заходив посцикати, а я його - ні, це потім мені Левко Нежердецький усю історію переповів: я сцикав у пісуар, а Святков за мною через шпарину з кабінки спостерігав. Почувши, як клацнув замок після двох обертів ключа, як того вимагає інструкція, Святков вискочив з кабінки, смикнув за ручку - двері не відчинилися. Він ще кілька разів посмикав - результат той же. Нічого не досягнувши, починає стукати кулаками в двері і репетувати: «Спіймайте майора Бочонкіна з «єврейського» відділу, це він мене зі злочинним умислом зачинив у туалеті на замок!»

Народ коридором ходив, почув галас, не повірив, що я, майор Бочонкін, міг з хуліганських спонукувань зачинити гянярала Святкова, - майор Бочонкін стріпнув чубом, - в громадському туалеті КДБ. Спробували йому допомогти, однак результат той же.

Почали шукати мене. Забігав Спірохін. Начальник нашого відділу Віктор Михайлович Проклов відповідає цікавим: «Майор Бочонкін пішов працювати над рукописом контрпропагандистської спрямованості під назвою «Обережно: сіонізм!», який ми повинні за планом контрпропагандистських заходів, підписаним головою КДБ УРСР товаришем Федорчук видати до чергової річниці створення Держави Ізраїль, разом з довіреною особою органів КДБ «К». Зустріч призначено на вимогу довіреної особи органів КДБ «К», у заздалегідь зумовлений час і в завчасу обумовленому місці, прізвище довіреної особи «К» і місце зустрічі з метою конспірації розкрити не можу».

Проклов - стріляний горобець, його на полові не обдуриш і своїх бійців він не підставить! Слухай, спустімось на третій поверх, покуримо в коридорі, поки вони там у «Фердинанда» радяться, а то в мене вже вуха пухнуть.

Майор Бочонкін з задньої кишені галіфе вийняв смугасто-малинову пачку цигарок «Дюбек» московської тютюнової фабрики «Дукат», витрусив цигарку з довгим позолоченим обрізом і запропонував майору Бузині.

- Кури, - сказав майор Бочонкін. - «Казбек», «Дюбек», хуйо-мойо: «Метр курим, два жбурляєм», - як кажуть у нас на Донбасі.

Майор Бузина москальські цигарки не курив, чемно відмовився і витяг з кишені прилуцьку «Приму».

Майор Бочонкін дунув у цибух цигарки, пошпортався у кишені гімнастерки, знайшов сірник, відтак тернув його об халяву і дав прикурити майорові Бузині.

Закурили, майор Бузина подивився на годинник, стрілки показували другу годину: