Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Третє. Підготувати подання на присвоєння першому заступникові голови КДБ УРСР генерал-майору Муха Степанові Несторовичу звання «Почесний співробітник органів державної безпеки СРСР» і військове звання генерал-лейтенант.

Секунд десять поміркував, потім кинув:

- Одставить! Питання зі званнями вирішимо пізніше, залежно від стану здоров’я Степана Несторовича. Можливо, представимо його до Бойового ордену Червоного Прапора. Зачекаємо, поки надійдуть висновки лікарів про тяжкість отриманих поранень і їхні наслідки. Закреслив?

- Закреслив.

- Пиши далі. Четверте. Начальникам управлінь та окремих підрозділів КДБ УРСР - вилучити у всіх співробітників табельну зброю та боєприпаси до неї і організувати їх зберігання в окремо обладнаному охоронною сигналізацією сейфі. Зброю видавати лише на чергування - в дужках: без набоїв та проведення тренувальних і залікових стрільб - в дужках: боєприпасами забезпечує відповідальний за проведення стрільб.

П’яте. Наказ оголосити офіцерам і прапорщикам, які брали участь у навчально-бойовій тривозі та її забезпеченні, і попередити під розписку про кримінальну відповідальність за розголошення таємниці. Все. Крапка.

Майор Бузина неквапом звівся на рівні, секунди три-чотири помовчав, дивлячись у підлогу, затим підняв голову і, глянувши у вічі Федорчукові, чітко вимовив:

- Благодарю за довєріє, товаріщ прєдсєдатєль. Постараюсь єво оправдать. Служу Совєтскому Союзу.

Генерал Рябовіл подумки задоволено потер руки: «Ти смотрі, каков! Пєрвий раз слишу, чтоби Бузіна заговоріл по-русскі. Научіл такі єго наш прєдсєдатєль русскому язику! А на каком язикє он тєпєрь со свіньямі будєт разговарівать? Вєдь наші жівотниє нє колхозниє, украінского язика нє понімают? Прідьотся єму с етого дня со всємі свіньямі разговарівать на русском, жізнь научіт!»

Рябоволові захотілося дрібно захихотіти від власного дотепу. Щоб стримати недоречний у цій ситуації смішок, він закашлявся, удавши, що нібито похлинувся слиною.

Федорчук відвів очі від Бузини і звернувся до начальника 5-го управління.

- Слухай, Свєтков, дай команду, щоб твій водій відвіз майора Бузину додому. Не буде ж він без шинелі, головного убору і з сажею на лобі через усе місто сурганитися.

І олівцем показав Бузині на двері:

- Можете йти, завтра приймете об’єкт. З письмовим наказом вас ознайомить начальник господарського відділу полковник інтендантської служби Жуков. І щоб у вас усі свині по струнці ходили, тессезеть, і дисципліни дотримувались, як належить у підсобному господарстві КДБ!

Коли за Бузиною причинились двері, Федорчук ще трохи помислив і звернувся до начальника мобвідділу КДБ УРСР полковника Савченка:

- Тепер я тобі розкажу, як треба, тессезеть, скласти звіт щодо проведеної навчально-бойової тривоги для співробітників 5-го управління КДБ УРСР при участі, тессезеть, легендованої групи бандерівських терористів. Потім на підставі звіту ви спільно з генералом Муха… одставить, спільно з генералом Рябоволом підготуєте доповідну в ЦК КПУ і шифротелеграму в Москву.

- Що там у тебе? - запитав Федорчук, побачивши в отворі дверей голову Дзеньзібара.

- Віталію Васильовичу, прибув спецкур’єр з Москви, фельдзв’язком привіз таємний пакет з Президії Верховної Ради СРСР.

У Федорчука тьохнуло серце.

- Чого ж ти стоїш? Давай!

Капітан Дзеньзібар зайшов до кабінету і поклав на стіл пакет і ножиці.

- Розрізати?

- Не треба, я сам.

Федорчук важко устав, взяв пакет з ножицями і пішов до кімнати відпочинку.

В ногах стало млосно, він сів у крісло і втупився в пакет.

Серце гупало, як поршень парового млина, сіпались судини на скронях і лобі, голову ніби стягнуло тугим обручем. Не встаючи, правою рукою налив фужер коньяку трохи не по вінця і випив трьома ковтками. Посидів кілька хвилин, коньяк вдарив у голову, збив тиск і теплою хвилею покотився вниз.

Зазвучав «Турецький марш» Моцарта.

«Так, уже призначили мене головою КДБ СРСР, цікаво, хто ж призначив: ще Підгорний чи вже Брежнєв? Значить, не стали чекати завтрашнього дня, Політбюро відбулося сьогодні, чи вже учора. Щербицький знає? Може, подзвонить йому? Ні, зачекаю».

Федорчук взяв ножиці, розрізав пакет і вийняв удвоє складений папір. Розгорнув, - в шлунку і за потилицею звучав «Турецький марш» Моцарта, - почав читати: «Таємно, голові КДБ УРСР тов. Федорчуку В. В.,… відповідно до встановленої форми прошу терміново надати представлення для нагородження працівника КДБ УРСР майора Бузини Олексія Григоровича орденом Дружби Народів за вагомий внесок у боротьбу з українським буржуазним націоналізмом та зміцнення інтернаціональної єдності радянських народів…», - у Федорчука очі полізли на лоб, туди, де щойно сіпалась кровоносна жилка.

Він протер очі, глянув на текст, текст не змінився. Внизу стояв підпис: «Секретар Президії Верховної Ради СРСР - М. П. Георгадзе».