Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Та ні, сплять усі, алеж то не мій контингент - крім Зями, в цеху жодного іншого єврея немає. Перевірив я сигнал, який свідчив, що Зіновій Смульсон замість того, щоб уважно вислуховувати лекторів про досягнення нашої внутрішньої і зовнішньої політики, на лекціях спить. «Чи немає тут політичного підтексту, - ставлю я собі запитання, тессезеть, як каже «Фердинанд», чи не присутня при такому факті демонстрація слюсарем Смульсоном негативного ставлення до марксистсько-ленінської ідеології і підтримка поглядів ідеолога сіонізму Жаботинського ¹³⁾?»

Виявилось, що тут дещо інакший підтекст. Оперативним шляхом я встановив, що Зяма, хіба ж такий слюсар! - золоті руки, зробив собі самогонний апарат із нержавіючої сталі і ночами гонить первака, та такого, що у всьому Києві не знайдеш. «Цимес»називається, що в перекладі з їдиш означає «Блаженство», суп-пейзан теж так називається, і продає його по прийнятних цінах членам єврейської громади, запевняючи, що повністю витримує кошерну технологію. Як доносить моя надійна агентура, ґоям ¹⁴⁾ він продає той же самогон, проте вже під назвою «Емес», що в перекладі з їдиш означає «Перемога». При цьому учасникам війни, незалежно якої, і учасникам бойових дій, незалежно яких, - вірить на слово, робить знижку на двадцять відсотків.

- Фельдкурат Отто Кац, - пригадав майор Бузина вечірню здибанку із Йосипом Швайкою, - з приводу горілки, яку виготовляють євреї, сказав…

- Ребе, фельдкурат Отто Кац - вихрест. Я таким не довіряю, - рішуче заперечив майор Бочонкін, не дослухавши, що колись міг сказати фельдкурат Отто Кац.

- А що таке «вихрест»? - перепитав майор Бузина.

- Хрещений юдей. Ну, щось на зразок Карла Маркса чи іспанського диктатора маршала Франсиско Франко. Маршал Йосип Броз Тіто - хорватський єврей і теж вихрест. Роже Гароді - вихрест, Ів Монтан і Марсель Марсо - юдеї, теж стали вихрестами після гастролей в СРСР. Каценбоген мені говорив.

- А Мао Цзедун?

- Не знаю, запитаю у Каценбогена. Зяма Смульсон - точно не вихрест, не хвилюйся, він справжній юдей.

Приходжу я до нього додому за місцем проживання, розуміється, що без понятих, тут справа тонка, самогонка - не Талмуд, зайві свідки не потрібні. Кажу йому: «Зяма, надійшли оперативні дані, що ти гониш самогон». Він теж, як і Шнеєрзон зблід, проте до віднікування не вдався, зізнався, сам щиросердо розказав: «Гоню, Іване Демидовичу, однак тільки для себе, ні краплі на сторону. Гоню і все сам випиваю!» Льохо, ти бачив коли-небудь єврея, який випиває по три літра самогону за день?

Майор Бузина крутнув головою, але почав згадувати:

- Не бачив, хоча, зачекай, колись мені розказували, у місті Воловий Ріг до війни…

- Зачекай, Льохо, давай без мемуарів, ми обговорюємо сучасні проблеми. Так ось, кажу я Смульсону: «Хай буде так, повірю і закриваємо на поки що цю тему. Інше питання - хочеш мати Талмуд?»

У нього очі на лоб полізли: «Не проти, безперечно, який же єврей не хоче мати Талмуд, але з погляду боротьби з пережитками…»

І дивиться на мене уважно, думає, що я перевіряю його політичну зрілість.

«Добре, - кажу, - ти вважаєш, нібито я не знаю, що ти ходиш у синагогу, своєму синові Ізі зробив обрізання ¹⁵⁾ і купив йому скрипку, ухилився від підписання колективного листа робітників орденоносного заводу «Більшовик» з вимогою позбавити літературного власівця Солженіцина радянського громадянства, ночами гониш кошерний самогон, а потім спиш на лекціях в обідню перерву? Знаю. Втім, поки що річ не про се. Давай три літри самогону, твою добову норму, який ти підпільно гониш з використанням зробленого на робочому місці в механічному цеху орденоносного заводу «Більшовик» самогонного апарату із нержавіючої сталі, і я тобі на шармакаподарую найсправжнісінький Талмуд».

Мені, Льошо, самогон терміново знадобився, оскільки земляк із Донецька в гості мав приїхати. У нас, на Донбасі, справжні шахтарі сорокаградусної отрути з магазинів не вживають, надають перевагу натуральному продукту, вище градусом і якістю. Не міг же я перед давнім другом з Донбасу своєю пикою ударити в грязь, іншими словами, пригощаючи його казенкою? Донбас порожняк не гонить, а гонить самогон, наприклад, «Чимергес», скорочено - «Чимер», але то вже інша версія «Чимергеса» - на курячому посліді і тютюні для кріпості. Чи той же «Запридух», якістю не гірший, ніж кошерний «Цимес» або ґойний «Емес» Зями Смульсона, як потім, порівнюючи, я встановив, хоча, приміром, «Чикилдиха» чи «Варенуха» гірші, але за «казенку» все ж набагато кращі. Казенку на Донбасі не п’ють, вже краще «Чикилдиха» або ж «Варенуха», якщо немає «Чимергеса». І щт мій друг-шахтар міг подумати про ЧеКа? Правильно я міркую? Я маю право чи не маю права?

- Як на мій позір, логічно і переконливо. Маєш право вибирати між казенкою і «Чимергесом».

- На користь «Чимергеса»! Тому я вимушений був у складній ситуації реалізувати отримані оперативним шляхом дані у громадсько-корисних цілях. Зашифровка джерела інформації у мене залізна. Зяма, сто пудів ґарантую, нізащо б не здогадався, хто на нього стукнув, хоч вважає себе конспіратором, як у тій пісні, що її співає Андрій Миколайчук про Кіндрата ¹⁶⁾. Ну, як побачив Зяма Талмуд, аж дух у нього перехопило, слова вимовити не може. Я йому кажу: «Зямо, давай бутель, бекіцер давай, швидше, бо ніколи мені з тобою тут теревені править, на вокзал треба їхати, друга з Донбасу зустрічати».

Ну, обмінялися ми. Я йому дарую Талмуд, конфіскований у Шнеєрзона, він мені видає трилітровий бутель кошерного самогону «Цимес», виготовленого підпільним способом, можливо, й «Емес», різниця невелика. Я його попередив, врахуй, Льошо, попередив, щоб він нікому про нашу міньбу не розповідав і в туалеті священну книгу євреїв не читав. Льохо, він мені на подарованому Талмуді присягнувся, що ні звуку нікому не скаже про Талмуд і священну книгу євреїв у туалеті читати не буде!

На жаль, Зяма, враг його матері, виявився базікою, дарма що дав клятву на Талмуді у моїй присутності. Тут і я допустив прокол - забув правило: «Ніколи не довіряй єврею». Чи точніше, як казав Рональд Рейґан з Каліфорнії, чи переказував його слова Левко Нежердецький: «Довіряй, але перевіряй». Я ж довірився, як лох, прийнявши Зямину клятву на Талмуді, а треба було Зяму бодай на тиждень взяти під «наружку».

- Згідно зі Святим письмом, клятва вважається гріхом, - зауважив майор Бузина.

- Ребе, то християни так вважають, а юдеї дають клятви наліво і направо: «Клянусь здоров’ям своєї матусі Сари, щоб я так мучився!» - а його матуся Сара вже двадцять років як померла; «Клянусь труною своєї матінки Броні, похованої на Лук’янівці, щоб я так жив!» - а його матінка Броня жива-здорова, ще й Салазара переживе. - Майор Бочонкін безнадійно махнув рукою. - Зяма мені поклявся не своєю матусею, а на Талмуді - на Талмуді!!! це ж однаково, що члену КПРС поклястися на Програмі КПРС, прийнятої ХХІІ з’їздом КПРС, Льошо, і тут же вирішив, шпітцель ¹⁶⁾ хуїв, похизуватися перед Шнеєрзоном тим же Талмудом, придбаним у мене на шармака, коли прийшов до Шнеєрзона за ковбасою в гастроном на вулиці Велика Житомирська. Кияни його називають «об’їдочним», оскільки Шнеєрзон після отоварювання міськкомівських діячів залишки інколи викидає і на прилавок.

- Знаю, сам інколи туди заходжу.

- З вулиці? А у Шнеєрзона ще з двору половина київських євреїв пасеться за рахунок Київського міськкому КП(б)У. І ось Смульсон, отримуючи з гастрономівського тилу патик карбонаду, кілограм мисливських сосисок і п’ять бляшанок гусячого паштету, все йому роз патякав: і про священну книгу євреїв, і про бутель самогону, і про наш шахер-махер. Ще й Талмуд, базіка, показав.

Шнеєрзон упізнав свій Талмуд, Смульсону ні слова не сказав, а прибіг у приймальню КДБ, лемент підняв, поц, та ще й на мене заяву набазграв такого змісту, дай пригадаю: «Майор КДБ Бочонкін, якому рідною Комуністичною партією і Радянським Урядом довірено відповідальне завдання безпощадно і неухильно боротися з єврейським сіонізмом і буржуазним націоналізмом, незаконно конфіскував у мене, члена КПРС, Талмуд, який я ретельно вивчав з метою викриття підступів ізраїльської вояччини!»

Чуєш, Льохо, як він заспівав? Під Каценбогена почав зизити, агіцен паровоз!

«Звиш того, як мені стало достеменно відомо, - далі обливає мене брудом Шнеєрзон, - вище названий співробітник наших органів державної безпеки, а за всіма ознаками причаєний симпатик лівого опортуніста Бухаріна, якого наша партія викрила як ворога народу ще у 30-і роки, обміняв мій Талмуд, який я старанно вивчав з метою викриття підступів ізраїльської вояччини, - а де він взяв цей Талмуд, не вказує, - на три літри кошерного самогону у політично незрілого слюсаря з заводу «Більшовик» Зіновія Смульсона, який, крім того, що підпільно гонить самогон, зробив обрізання своїм дітям чоловічої статі і щосуботи ходить в синагогу на Подолі!»

Ну, дійшла ця справа до «Фердинанда», підключилася інспекція, крик, ґвалт: «Грубе порушення службової і партійної дисципліни, втрата речового доказу, схильність до лівого ухилу!»

Яка втрата, якщо сей Талмуд нікуди не подівся і мав перебувати в надійних руках Зями Смульсона, хоч він і зробив певний прокол з погляду забезпечення сурової конспірації, але це справа поправна! Яке порушення? Я той Талмуд у Зями вже відібрав. Мовчки! Нічого не сказав, щоб йому було соромно! А можливо, я здійснював складну оперативну комбінацію, поставивши собі на меті виявлення каналів розповсюдження ідеологічно шкідливої літератури, проникнення в зарубіжні підривні сіоністські центри з використанням внутрішнього середовища і процесів, що відбуваються у ньому? Який «лівий ухил», коли я ніколи ні направо, ні наліво не бігаю, повсякчас блудя… Ні - повсякчас блядя… Блюдя?

- Що ти хотів сказать?