Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Десанту більш не існувало. Танк повз, тримаючи курс на далекий лісок. Проламав кригу замерзлого струмка, незграбно вибрався на протилежний берег і став прокладати собі шлях через чагарник. По радіо надходили сигнали від взводів. Втрачено чотири танки. Головна машина самохідної артилерії передала: «Пробилися з втратами. Ідемо за вами». Мотопіхота, але вже слабіше: «Подавляємо кулеметні гнізда і вогнища опору».

— Давай, Клоцше! Вперед! — крикнув Бургкерт.

Вони швидко наближалися до ліска. Несподівано перед ними бризнув земляний фонтан.

— Протитанкові гармати! — злякано крикнув Бургкерт. — Ні, танки!.. Танки… Вольцов! Три нуль-нуль!.. Бронебійними! — Потім водієві: — Клоцше, вліво! За кущі! Живо! Вольцов — два нуль-нуль! Орієнтир: високий бук зі зрізаним верховіттям! Лівіше метрів на тридцять! В кущах… зловив?

Машина заповзла в кущі і зупинилась. Гримнула гармата. По радіо чути голоси: «Праворуч на узліссі танки!» Машини забилися в кущі між грабами, молоденькими ялинками та чагарником. Мотори працювали на холостих обертах. Канонада танкових гармат посилювалась. Довгий, тонкий ствол гармати висовувався з кущів. Вольцов крикнув:

— Клоцше, мені гілка закриває приціл! Подай трохи вперед!

Танк рушив з місця і широкими грудьми розсунув кущі. Тепер і Гольт крізь приціл бачив широке поле до самого лісу. Гармата вела вогонь. Вольцов крикнув:

— Добре замаскувався!

Знову постріл. Голос Бургкерта:

— Влучив! Чудово! Відповзає, добав йому!

Постріл бортової гармати — і гільза з дзенькотом впала в мішок. Феттер ривком відчинив люк і викинув гарячі латунні гільзи на сніг. В машину хлинуло холодне повітря. Знову голос Бургкерта:

— Он ще один! Трохи лівіше, Вольцов. Один нуль-нуль! Пальни он у той червоний кущ!.. Так-так! Трохи вище!

Гуркіт гарматних пострілів до краю наповнив тісну стальну коробку. І раптом щось просвистіло, зрізало гілки граба, зломило молоді дубки, по сухих вітах пробіг огонь.

— Закривай люк! — загорлав Бургкерт. — Вольцов, нас побачили! Праворуч, три нуль-нуль! Он, поряд з кущем!.. Швидше! Він стріляє!

На цей раз щось сильно вдарило по танку.

— Влучення! Як там, все гаразд?

— Ліва гусениця! — озвався водій.

Заревів мотор. Танк рвонувся і знову зупинився.

— Все в порядку!

Раптом на узліссі спалахнула вогняна куля, розметала дерева й кущі, в повітря полетіли земля, хмиз.

— Наша стоп’ятдесятиміліметрівка! — полегшено зітхнув Бургкерт.

А ось уже й голос на середніх хвилях: «Ми їх накриємо! Атакуйте! Їх небагато!»

Гольт спробував встановити зв'язок з мотопіхотою. Вона відгукнулась, але дуже здалека, так що він ледве розібрав: «Залягли на місці прориву під сильним вогнем. Відбиваємо контратаки».

— Значить, росіяни вже закрили пролом! — вилаявся Бургкерт. — Хоч би нам раз так пощастило! Вперед, Клоцше!

В кущах залишився палаючий танк. З лісу все ще стріляли. Вони помчали рівниною, повернули праворуч, врешті вибрались на шосе, перетнули залізничну колію і покотили далі через ліс. Самохідна артилерія посувалася слідом за ними. З півгодини вони мчали по шосе, не зустрічаючи ворога. Бургкерт стояв у відкритому баштовому люці. Раптом він закричав: «Іллюшини!» — і пірнув у башту. Кришка зачинилася.

Над лісом пронеслися штурмовики, злетіли вгору, розвернулись і спікірували на шосе. Танки позаповзали в гущавину і зупинились. Почали вибухати бомби; літаки з бортових гармат палили по кущах, кружляючи над лісом.

— Ну, тепер ми застряли. Викликай взводи, Гольт!

Взводи відгукнулись.

— Викликай мотопіхоту!

Піхотинці теж відповіли. Але їх ледве було чути: «Відбиваємо танкові атаки з флангів!»