Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Дівчина закам’яніла біля відчиненого вікна. Біля її ніг валявся наполовину спакований рюкзак.

Бем накинувся на дівчину:

— Руки вгору, падлюко!

Вона підняла руки.

— Феттер, Вольцов! — скомандував Бем. — Венската на медпункт! Гомулка, Шведт, підняти бандита — і до стіни, живо! Гольт, чого ви стоїте, витріщивши очі? Відведіть оцю повію — і до стіни… Не опускати рук, стерво! Мерман, Рунге… за мною! — І Бем вибіг з будинку.

Гомулка і Шведт підняли сторожа на ноги. Він, похитуючись, пішов поперед них по коридору на подвір’я. Дівчина, не чекаючи наказу, сама пішла слідом за ним.

Гольт ішов за три кроки від неї. Дівчина сплела тремтячі руки на потилиці, біляве волосся розсипалося на пальці й на плечі. Спустивши запобіжник, Гольт тримав карабін напоготові. Його ліва рука обхопила шийку приклада, палець правої руки лежав на спуску. «Якщо вона побіжить, я мушу стріляти. І я вистрелю… — Його очі шукали вже точку між лопатками: — Трохи лівіше, — подумав він, — тоді вона нічого не відчує».

Сторож прихилився до стіни, обличчя його було закривавлене. Дівчина стала поруч з ним. Гольт зупинився за кілька кроків з карабіном у руці. Він думав: «Ось зараз повернеться Бем, і я муситиму стріляти».

З дверей виглянув Бем і закричав:

— У підвал! Живо!.. Чого ви плентаєтесь як черепахи! — І він відкрив якусь чорну яму — кладову з масивними стінами та залізними дверима. — Ви, Шведт, стійте тут на посту, поки вас не змінять. Решта за мною!

В караульному приміщенні зібралось усе відділення. Вольцов доповів:

— Венската вбито. Четверо бійців на посту!

Бем переводив погляд з одного на другого, мимрячи прізвища:

— Гомулка, Гольт, Феттер, Цельнер, Мерман, Матцке, Рунге… Шведт — у підвал… Ви, Вольцов, приймаєте командування! Я дзвонив обер-фельдмейстерові. Він зараз на станції. Коли повернеться, хоче обох допитати. Каже, що справи всюди кепські і тут не кращі… Перший взвод відкликано назад. З третім ніяк не вдається зв’язатися. Вночі пости будуть подвоєні. Вольцов… Шульце віднести на медпункт. Потім очистити перший поверх від соломи — це надто добре паливо, перевести всіх на другий поверх, а внизу залишити тільки караул. Я піду до мосту. Як тільки повернеться фельдмейстер, доповісте йому, що заступили в караул. Виконуйте!

— Перше відділення, слухай мою команду! — гаркнув Вольцов. — Феттер, повідомте вартових, що їх якийсь час не змінюватиму! Цельнер і Мерман, перенести Шульце! — Феттер рушив був до виходу, але Вольцов зупинив його: — Солдат Феттер, чому не повторюєте наказу?

— Слухаю! — розгублено пробелькотав Феттер.

— Звертаючись до мене, треба казати: пане командир відділення!

— Слухаю, пане командир відділення!

— Ідіть! Живо!.. Щоб був мені порядок! — крикнув Вольцов. — А ми приберемо кімнати на першому поверсі.

Повернувся перший взвод. Весь будинок задвигтів від ударів молотками. Вікна першого поверху забивали зсередини зірваними з завісів дверима. Хтось навіть наказав використати для цього стулки дверей чорного та парадного ходів.

— Головне — щоб вони не жбурнули нам у вікно гранату! — пояснив унтер-фельдмейстер Рішка, командир першого взводу.

Надвечір повернулися Лессер і Бетхер. Вольцов спустився до них на перший поверх віддати рапорт. Коли він повернувся нагору, то сказав Гольтові:

— Можеш носити парабелум, він не заперечує.

Увечері з’явився Бем. Гольт бачив, як він слідом за обер-фельдмейстером спустився у підвал. Вольцов повідомив:

— Завтра цих обох передадуть есесівцям.

Гольт промовчав.

Нарешті в будинку все стихло. Перший взвод на чолі з Рішкою виступив — два відділення повинні були охороняти станцію і два — патрулювати місто. Другий взвод призначено охороняти міст і школу. Вночі Бем зняв ще одне відділення з тих двох, що охороняли школу, і послав на міст.

— Три відділення для охорони мосту, — зауважив Гомулка, — і тільки одне залишається в школі?

— Ледарі ви! — закричав Бем. — Будете змінюватись кожні три або чотири години! Мені потрібні люди! Міст важливіший, ніж казарми, це наказ обер-фельдмейстера!

Обер-формана Реслера він залишив у школі з великою неохотою. Вольцов виставив парні пости біля обох входів — на вулиці і на подвір’ї. Крім того, двоє вартових повинні були патрулювати навколо школи.