Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Цікаво послухати! — сказав Гомулка.

Бранцнер підозріливо скоса глянув на нього і все ж почав:

— Німецька нація сповнена непохитної віри в свого фюрера і в кінцеву перемогу. Тому вона з радістю зносить всі труднощі долі. Хто сіє вітер, той пожне бурю! Фюрер сказав це дуже ясно минулого року в своїй промові від дев’ятого листопада. Потерпілі від бомбардувань — це наш авангард месників!

В пам’яті Гольта постав табір бездомних на території шахти. «Добрий авангард!» Феттер величезною штопальною голкою пришивав гудзики до комбінезона.

— А сам ти коли-небудь потрапляв під таке суцільне бомбардування? — запитав Гомулка Бранцнера.

— Ні, не доводилось!

— Тоді притримай язика!

— Але ж фюрер… — запротестував Бранцнер.

— Замовкнеш ти нарешті! — крикнув Гомулка. — Фюре-рові теж не доводилось потрапляти під такі бомбардування! Він навіть не побував у жодному з розбомблених міст.

Бранцнер проковтнув слину, випнутий вперед кадик судорожно забігав вгору і вниз.

— Це… це… Ні, досить! — крикнув він. — Сьогодні вам уже не вдасться пошити мене в дурні! Я на вас таки заявлю! Я зараз же піду до шефа!

— Гільберт, вгомони ти їх нарешті! — вигукнув Гольт.

Вольцов, що саме діставав з шафи свої підручники з стратегії, байдуже запитав:

— Що, власне, ти хочеш заявити? — І відразу ж заглибився у якусь книжку.

Бранцнер підперізував пояс.

— Так починалось і в тисяча дев’ятсот вісімнадцятому році! Ви ведете підривну роботу! Це ворожа пропаганда!..

Гомулка похитав головою.

— Всі ви тут заодно! Кірш, ти все чув? — і далі лютував Бранцнер.

Син теслі Кірш сидів за столом і запихався печивом, поглинаючи пачку за пачкою.

— Я? — Він позіхнув. — Усі тут можуть засвідчити, що я міцно спав і нічого не чув.

— Нічого в тебе не вийде, Бранцнер! — торжествував Гомулка.

Бранцнер рішуче насунув на лоб пілотку.

— Ага? Ну, гаразд! Тут ціле кубло змовників. Але я вас усіх виведу на чисту воду, всіх! — І перейшовши на крик: — Ви вороги народу і саботажники!..

Гомулка мовчки постукав себе пальцем по лобі; він саме старанно підстригав Гольтові обпалене волосся.

— Вороги народу? — обурено крикнув з свого кутка Феттер. — Гільберт! І ти, як майбутній офіцер, все оце терпиш? А що, коли цей базіка і справді подасться до шефа!

— Вірно! — сказав Гольт. — Треба його раз і назавжди провчити.

Вольцов відірвав погляд від книги.

— Як він мене назвав?

— Ворогом народу, — підбурливо доповів Феттер, — шкідником і саботажником… і взагалі…

Вольцов скочив на ноги, ухопив правою рукою Бранцнера за груди і підтяг до себе. Той хотів захиститись, але Вольцов оглушив його дзвінким ляпасом. Феттер вдоволено зареготав, а Кірш запихався собі печивом. Вольцов підвів знесиленого Бранцнера і струсонув ним у повітрі. Потім поставив його на підлогу, штовхнув так, що той відлетів до шафи, і знову шарпнув його на себе.