І не варто матері й батьку докорять.
Адже кінь гасає на скількох ногах,
Й то він спотикається, як і кожен з нас.
А тому усім нам треба вибачать,
І за їхні помилки їм не докорять.
Бо якщо із злістю ти почнеш дружить,
То тоді навіщо і на світі жить?
Пролетять деньочки, пролетять роки,
І тоді по-справжньому все оціниш ти.
І переконаєшся, й це тримай в собі,
Що й тоді праві батьки, й ті, що не праві.
І тоді ти взнаєш, хто така сестра,
Хто така матуся, хто така братва?
А тепер і ще тобі декілька порад
Про які ти мусиш вічно пам’ятать:
Хочеш буть дорослим? Слово дав – тримай!
І за свій поступок ти відповідай!
Хочеш, щоб любили? Сам людей люби,
І на зговір з підлістю ти, браток, не йди.
Хочеш мати друзів, всім даруй сангам,
То тоді не станеш сумувати й сам.
Хочеш стать балбесом? Не читай, не вчись,
І в п’ятнадцять років хутко одружись.
І тоді появляться в тебе віслюки,
Ну такі ж точнісінько як сьогодні ти.
Що на шию всядуться, як оті прищі,
Й будуть гарцювати, ніби на коні.
І тоді, можливо, зрозумієш сам,
Як же з віслюками важко жить батькам.
31.5.1988 р.