То нові світи і відкриття,
Але ті, що нас родили, гори
Будуть нас гукати все життя.
9.5.1988 р.
ПОДАРУНОК ДЛЯ МАМИ
А моя матуся, друзі,
Любить зорі ті, що в лузі.
Поки мамка буде спати,
Піду зорі я збирати.
Назбираю їх багато,
Нехай думає, що тато,
Може, хоч коли проснеться,
То до нього посміхнеться...
І, надіюсь, що тоді –
«Куплять» братика мені.
11.2.1978 р.
ЗВЕРНЕННЯ ДО ПОЕТА
Гей, поете, годі спати!
Глянь, надворі листопад,
Скільки ж можна вже дрімати,
Й підставляти всім свій зад?
Гей, поете, годі спати,
Скільки ж можна кривить рот?
Скільки ж можна й ще лякати
Цей замучений народ.
Кому ж, як не тобі, всі чари відать Божі,
І хто з нас, як не ти? – поближче до зірок,
Тому не спи, як це робив ти досі,
І до людей наблизься хоч на крок.
Щоб шум дібров і шепіт з вітром поля,