Хтось не доїв, а хтось і не допив,
Проте, якби в житті ми не дружили,
То ми б ніколи й не були людьми.
І ми б тоді самі себе роздерли –
Від заздрощів, від люті, бо – мужло,
За те що є в душі в одного перли,
А в інших їх нема і не було.
В нас все належить, вибачте, державі,
Тобто – царям, царицям, пошлякам,
А решта все великим генералам,
Ну, а тоді що з носа спаде – нам.
Спасибі, праце, що мене створила,
І що себе в тобі навік знайшов,
І хоч в житті не став я – Президентом,
Зате завжди я ніс людям любов.
13.5.1978 р.
СНІГ І КРИГА
Появились сніг і крига,
Поки пив водичку Дрига,
А як пить став Заболотний,
То весь клас лишивсь голодний.
20.12.1981 р.
ЩОБ НЕ БУЛО ВІЙНИ
Полізла паморозь на скроні,
І вже біліє білий сніг,
А я як був все на припоні,
І досі ще валюсь із ніг.
Я знав, мене ти не кохаєш,
Тому й сидів, як на голках,
Й тебе чекав я вечорами,