ЯВА III
З і н ь к о (один, дивиться довгенько вслід Марті). Дитино моя рідна, дитино моя дорога! Все для твого щастя є у мене: табун коцей, повен загін товару, хліба, дякувать господа милосердного, ке переводиться і в току, і в коморі, не доставало дружини тобі! І сам бог віта над моєю сім’єю! З далекого краю привів до нас парубка, бідного, наймита, з душею і серцем янгола!.. Дякую тобі, милосердний! (Приглядається.) Що вони там, роблять? Здається, ідуть сюди.
За коном співають і наближаються
Та туман яром 7,
Та туман яром,
Мороз долиною,
Та мороз долиною.
Та не по правді Та козаченько Живе з дівчиною,
Та живе з дівчиною!
Що пізно ходить,
Рано виходить,
Важить на другую,
Та важить на другую!
За річкою За бистрою Цигани стоялу,
Та цигани стояли.
А між тими Та циганами Циганка-воріжка,
Та циганка-воріжка.
А до тії Та воріженьки Втоптана доріжка,
Та втоптана доріжка.
ЯВА IV
З посліднім куплетом входять рибалки, молоді і середніх літ. Одягнені всяко: хто в свиті, хто в куртці, хто в чумарці, хто в червоній сорочці навипуск, а зверху демікотоновий піджак, коротший сорочки. Всі веселі.
Всі. А! І хазяїн наш тут, здрастуйте!
1-й рибалка (п'яний, лізе до Зінька цілуваться). Такого хазяїна нема... нема!.. Нігде нема! Я сім літ рибалка, а такого нема... Єй, нема! Дайте я вас поцілую! У руку, у руку! Ви, Зіновій Тарасович... Одно слово... Чого ви смієтесь? Молокососи! Я не то що! Бачить бог! Одно слово... Ех!
Рибалки. Та йди, ляж у курінь, засни!
1-й рибалка. Хіба як? Хіба я п’яний?
Рибалки. Ні, тверезий, тілько спать лягай!
1-й рибалка. Ш-ш!.. Йе ваше діло! )^азяїн, п’яний я?
З і н ь к о. Не то що п’яний, а коли всі кажуть лягать спать, то ляж, Трохиме, послухай товаришів!
1-й рибалка. їх я не послухаю, а вас!.. Вас послухаю... Ви отець!.. (Через сльози.) Дайте руку, я хочу вас у руку поцілувать!.. Сім літ рибалка!..
З і н ь к о. Поцілуємся так,— і лягай спать,,