Наташа. Мамочко! (Цілує її.)
Тетяна. Яка ж гарненька, як янголятко! Зірко моя! Дай же я тебе ще поцілую. (Цілує її.)
Макар. Як королівна! (Цілує її.)
Наташа (набік). Фу, як житним хлібом запахло!
Михайло. Наташа, поведи маму до себе! Шанже ля роб! 42
Наташа. Ходім до мене, мамочко.
Тетяна. Ходім, ходім, моя королівно!
Пішли.
Макар. Там, сину, я зоставив дівці жарене порося, гин-дичку, півпуда масла. Тепер у тебе гості, якраз пригодиться.
Михайло. Гаразд! Сідайте, тату!
Входе Акіла.
Ну ЩО?
Акіла. Єрунда! Пропала вся вечеря!
Михайло. Як?
Акіла. Повар п’яний, Паша гГяна... Ну, драка — і все полетіло в помийницю, а що було на плиті — в вогонь!
Михайло. Скандал!!
Акіла. Єрунда! Я достану в ресторані. Давайте грошей.
Михайло. Грошей! (Шукає). Треба до Наташі!.. Тату, дайте, будь ласка, поки Наташа, двадцять п’ять рублів.
Акіла. Єрунда! Найменше сорок!
М и х а й л о. Невже?
Акіла. Двадцать п’ять персон, по два блюда, в кращім ресторані.
Макар (достає і дає гроші). Та там же, сину, велике порося, сите... гиндичка годована, може б, обійшлися?
Акіла. Порося і гиндичка — єрунда, хіба так, на підмогу, як холодна закуска! Ну, я іду! (Виходе.) От єрунда!
Макар. Клопоти, сину, великі у тебе клопоти,— нелегко ті чини дрстаються!
Вбігає Паша, а слідом всовується Тарабапов.
ЯВА XIV Т і ж, Паша і Т а р а б а и о в.
П а ш а. Рощптайтс мене!
Тарабапов (показує на Пашу).
Вот в воїнственнім азарті Воєвода Пальмерстон Поражає Русь на карті Указательним перстом!
Михайло (гнівно, здавленим голосом). Убирайся! Босяк! Що ти наробив з провізією? Все пропало... Пріч, п’яниця!
[42] Переодягніться (франц.).— Ред.