Входе генерал.
ЯВА X
Ті ж і генерал, його веде В а н я.
Генерал. Чую — баталія! Ну, думаю, Федір за картами! Пробили барабани, і зелене поле одкрилось...
Наташа. Ваня, вийдіть! Я вас покличу.
Г е не рал. Що з тобою, Наташа? Ти заговорила таким голосом, неначе зосталась на великім шлемі без п’яти.
Наташа. Ах, таточку, голубчику, я все програла! Я нещаснійша людина! (Хлипа.)
Генерал. Що там? Пропала провизія на кухні, розбили вино?
Н а таа ш а. Осудовисько, осудовисько!
Г е н е р а л. Заспокойся! Все можна достать в ресторані; хоч і дорожче, але що робить? Де ж Миша?
Михайло. Я тут.
Генерал. Що з нею?
Михайло. Я одібрав лист з дому...
Г е й е р а л. Ну і що ж?
Михайло. Сьогодні буде моя мати, а може, й батько.
Г єн ер а л. Ну, і слава богу! А все ж таки не розумію: в чім же тут осудовисько, Наташа?
Наташа (плачучи). Його мати... і тато (реве)... мужики!
Генерал. Ха-ха-ха! Ну і прекрасно! Через мужа і ти зіллєшся з великим народним океаном, обновиш кров дітей, не будеш рождать сліпих! А Михайло, твій муж, через науку єсть благородна щепа!.. Розумієш? От проста яблуня, її коліровали, прививку зробили — і родяться кальвілі, вищий сорт яблук... Корінь простий, а яблука кальвіль! Ха-ха-хаІ Я думав, бог зна що трапилось... Ну, заспокойся!
Наташа. Як? І тобі, таточку, нічого? І це тебе не обража?
Г е п е р а л. Ні краплі!
Михайло його цілує.
Я знав давно, мені сказав дядя Федір: із формуляра видно! Тепер тільки дурні носяться з своїм, може, незаслуженим, часто случайним, аристократизмом... Чесність, образования, наука, ум, талан — важно, а решта — плювать!
Наташа. Таточку! Ти не смієшся? А батько, мати... вони мужики і сьогодні приїдуть.
Г е н е р а л. Сьогодні приїдуть, а завтра поїдуть... Ну, помирись! Я чую, що ти образила Мишу!
Наташа (поглядає на Михайла). Миша!..'Іди сюди!
Генерал. Ні, брат, ти іди до нього...
Наташа (підходе І обніма Михайла). Прости! (Цілує його.)
Михайло. А чим пахну?
Наташа. Духами... трефль!
Михайло. Як скоро випарився житний хліб.