Дзвінок.
Наташа. Гості! (Кидається в залу.)
Михайло (підбігає до дверей). Акіла Акілович, гості!
Акіла, в дверях.
Акіла. Єрунда!
Михайло (бере генерала під руку). Зараз одкриється кумпанія на зеленім полі; присоглашаю як воєнного посредника!
Генерал. Ха-ха-ха! Ну, брат, признайся, що без посредника і тобі було погано!
Михайло. Аякже, замість пороху запахло житним хлібом!
Обидва сміються і виходять.
ЯВА XI
Виходе Акіла, іде до зали, загляда в двері.
Акіла. П’ять утроб! Директор, баронеса і ще один, два, три,— так, п’ять! Єрунда! (Іде до дверей.) П’ять стаканів!
ГІо хвилі офіціант несе на підносі чай, сухарі і другі потрібні до чаю
приправи.
А ром? Дарина! Ром! От єрунда!
Дарина подає, установляють на підносі.
Взяв і забув! Директор любе з ромом.
Дзвінок.
(Загляда у двері.) Ще три... Наші учителі — єрунда, підождуть.
О ф і ц і а п т вертається.
Три ІДЄ.
Дзвінок.
(Загляда.) Один. (До офіціанта.) Наливай чотири.
Дзвінок.
Підожди, щоб разогл... От єрунда, як розходились! Ну, носіть чай з Данією,— я приймусь готовити десерт. (Пішов.)
Часто дзвонять. Ходять в залу то Даша, то офіціант; туди несуть чай, назад — порожні стакани. Пізніше, по хвилі, дружний сміх, вигуки трьох-чотирьох голосів: «Я цього не люблю! Грать так грать, нічого постоли морщить. Хто ж з ренонса ходить? Бабський ход! Ну, грач!»
Появляється Акіла, подивився в двері.
Двадцять два чоловіка.
і
Крик: «Козиря, козиря! Чим же крить?»