Акіла. Єрунда, він не розбирає осіб. Тепер для вашого сина одкриється вакансія директора.
Макар. Одному — горе, другому — радість; одному — смерть, другому — благополучіє і почесті.
Акіла. Одно слово — єрунда!
Макар. Чудне, незрозуміле життя людське.
Входе 11 а т а ш а і М п х а й л о.
Наташа. Даша, шляпу!
Акіла. А що директор?
Михайло. Прийшов до пам’яті, повезли додом>.
Даша хутко вносе шляпу. Наташа надіває перед дзеркалом.
Наташа. Пальто!
Даша хутко йде і вертається з пальтом; Наташа надіва.
Акіла. Так я туди!
Михайло. І ми туди.
Наташа. Чого ж стоїш, Миша? Одягайся!
Михайло. Я зараз... А ви, тату, вибачайте, посидьте тут самі, ми тілько подивимося, що там з директором.
Виходить Наташа попереду, за нею Михайло.
Акіла (до Макара). Три копійки програв у карти і так сердився, що достав параліча. (Повертається). От єрунда. (Вийшов.)
Тетяна (на дверях, переодягнена в свою одежу). Куди ж це вони? Покинули нас, а самі повтікали?
Макар. Тікаймо і- ми звідціля мерщій в старе своє гніздо! Там гарно все — і ясно, і просто, і спокійно, як небо і земля! А тут кругом, як бачу, одно: суєта суєт і всячеськая суєта!
Завіса.
Комедія у 4 діях (Протяг «Суєти»)
ДІЄВІ ЛЮДЕ
Іван Барильченко — артист.
Маруся — його жінка.
Карпо Барильченко — хлібороб.
Михайло Барильченко — директор гімназії.
Н а т а пі а — його жінка.
Хвиля копіпап власного комерчеського парохода. В а її і п а - актриса.
К р а м а р ю к — актьор.
Н а д я — молоденька актриса.