Директор уже кричить!
Входе М и х а й л о.
ЯВА XII
Акіла і Михайло, потім Наташа.
Михайло. Спасибі вам, Акіла Акілович! У вас знаменитий порядок...
Акіла. Порядок і дисципліна, решта єрунда! Думаю подать десерт, єсть гулящі дами, нехай гризуть і їдять,— ніколи буде гризти ближніх!
М и х а й л о. Ха-ха-ха!
А к і л а. Єрунда! (Пішов.)
Із залу входе Наташа.
Михайло. І ти покинула гостей?
Наташа. Там ніколи угору глянуть: Марія Петровна і Глафіра Афеногеновна розбирають родословну Зімича; Катерина Александровна і Міхаліна Купир’яновна завели спор про оперу: одній Фігнер 15 до серця припав, а другій — Собі-нов 16, решта слуха. Така розмова затягнеться довго; а я запримітила, що ти вийшов, і собі... Милий, ти не сердишся?
М и х а й л о. О пі, ні! Я, знаєш, сам тривожусь нащот приїзду батьків!.. Бачиш, те, що ти говорила про мене,— дитяче непорозуміння з фактом; але справді, ввести батька і маму в наше коло, де розбирають родословну Зімича, і знову баронеса... прямо-таки страшно... За чоловіка страшно.
Наташа. Ах, ах! Не говори! У мене голова болить.
Михайло. Ти краще подумай, що робить! Власне, кажучи, все єрунда, як говорить Акіла; а от нема смілості ввести своїх батьків, одягнених у селянську одежу, в залу. Чортзна-що! Це холуйство, — я розумію, і от за всім тим мучусь: що скаже баронеса! Ще хоч би одежа друга, знаєш, загальна... Мама і тато дуже розумні люди, лишнього не скажуть... але одежа... одежа! Особливо жіноча... а!
Н а т а ш а. Миша, я твою маму переодягну в чорне плаття моєї покійної мами!
Михайло. Ангел мій, чудова ідея! А як не зійдеться? Моя мама — жінка, знаєш, огрядна...
Наташа. Ахшнуровка нащо? Ми з Дариною добре її зашнуруємо — і прийдеться.
Михайло. Ідея, ідея! Ангел мій! (Цілує її.) Добре придумано!.. Ти ж маму умовиш сама; вона податлива і згодиться для тебе все зробить, а от батько!.. Ну, батько нічого: оригінал-поміщик, ходе в національній одежі! Чудово, Судово! (Дивиться на часи.) А знаєш, уже час, як харківський поїзд прийшов. Сьогодні їх не буде! Воно й краще — без маскараду; ну, а завтра хоч і приїдуть, байдуже, аби без гостей.
Наташа. Миша, а ти попросиш у них грошей на Рів’єру?
Михайло. Попрошу, і дадуть!.. Батько чоловік багатий, дуже багатий, а мама — віск! Дадуть, дадуть, тільки треба принять ніжно, ласкаво!
Наташа. Дадуть? Милі мої мужички, ах, як я люблю їх! А щодо прийому, то я їх зачарую...
Входе Дарина. *
Нікого нема?
Дарина. Нікого. Тілько там на кухні знову іде»колот: повар п’яний, і кухарка, здається, під шефе!
Михайло. А щоб їх чорт узяв! І Паша випила?
Дари н а. Щось на те похоже.
Михайло. Акіла Акілович!
Акіла на дверях.
Тарабанов п’яний!
Акіла. Треба зараз вигнать.