Тетяна. Завтра достанемо і ми печериць! Михайло, вареничків! Так, як ти любиш: запечені в свіжім маслі
з сметаною. Петя, а ти? їж, сину, бач, як вимучився! Ва-силино, внеси зливок до киселю. їжте, діти, їжте!
Василина встає.
Явдоха. Сиди, сиди, я сама! (Пішла.)
Петр о. От якби таких вареників дали в кухмистерській, та ще на голодні зуби!..
І в а н. Можна луснуть.
М и х а й л о. Ха-ха-ха! В кухмистерській! І у нашого директора не дадуть! Дорого. Подумай! Свіже масло і сметана в городі!.. А вареник любе масло і сметану: ллєш, ллєш, а він вбира та й вбира в себе; зате ж як і запечеться в цій приправі — прямо безе! '
Тетяна. Що ти сказав, сину?
М и х а й л о. Безе! Поцілунок!
Іван. Добрий поцілунок! Як брусом заляже в животі, то мусиш цілувать бабу-знахарку, щоб одшептала!
Михайло. Ха-ха-ха!
Тетяна. А ти їж кисіль, коли боїшся вареників.
Іван. Чого я їх буду боятись? Ого! Нехай вони мене бояться!
Явдоха вносить молоко. їдять, розказують, приймають, що було на
столі, і виносять.
Карпо (по паузі). Ну, браття! Вип’ємо ще за здоров’я батька і матері, що годували нас, одягали, учили і до розуму довели.
Всі. Будьте здорові, тато, мамо!
Карно. Випийте ж і ви, мамо. (Налива і дає.) Явдохо! (Дає.)
Демид (до Василини). Мені так приятно у вашій сім’ї, мов у рідних.
Василии а. Я навіть забула, що ви чужий.
Дсми д. Спасибі! Слова ці для мене дуже дорогі.
Тетяна і Явдоха. Пошли боже всім щастя!
Макар (через сльози). Щоб... Щоб... ви наш рід воз величили і прославили, щоб до генералів дослужились!..
Петро. Спасибі!
Михайло. Дослужимось! (Встає, цілує батька, матір.; От тепер би кофейку та гавану 3
Тетяна (до Карпа). А ти, сину, і забув кофію купить?
Карпо. Забув!
"Макар (до Карпа). А гавану?
Карпо. То дорога цигарка, тату.
Макар. А-а!